Українська нація завше мала здатність до виживання завдяки просвітництву. Це явище помітне й у покутській столиці – Коломиї. Здавалося б, в період окупацій, реформ чи революцій тут незмінною залишається тяглість до наук, а навчальні заклади не зменшуються, а навпаки, їхня кількість зростає. Такі метаморфози відбулися й з загальноосвітньою школою №4, що здійняла свої корпуси тридцять літ тому в східній частині міста. А починалася одіссея зовсім в іншому місці, на зорі двадцятого століття, на кутку Слобода, нині вулиця Дениса Січинського. Це – 4-класова школа Св. Миколая, з українською мовою викладання. Довголітнім директором був її випускник Микола Серганюк. Завдяки його старанням в повоєнні десятиліття працювала шкільна кролеферма, розкинув крона яблуневий сад. Відтоді це – початкова школа №4. Опісля, до середини 1980-х років, вона зоставалася філією коломийської десятирічки імені Василя Стефаника. Однак кількість міської малечі зростала, й тоді виникла потреба в забезпеченні майбутнього покоління відповідною освітою. Побудова нової школи – безпрецедентний випадок за весь період радянської влади у Коломиї. Адже усі шкільні заклади, в яких навчалися юні містяни, діяли ще за Австрії та Польщі. План на зведення корпусів школи №4 затвердили поруч з тодішньою вулицею Першотравневою (тепер вул. С. Бандери), майже на пустирищі. Це була істинно народна споруда, адже, окрім підприємства "Коломияпромбуд", допомагали працівники деревообробного заводу, щетинно-щіткової фабрики, які входили до цього житлового мікрорайону. Тоді акурат вибухнув Чорнобиль. Важкувато доводилося з якісними матеріалами для будівництва, хоча процес, кажуть, тримав на контролі сам Володимир Щербицький, тодішній перший секретар ЦК Компартії Української РСР. Багато чого довелося після відкриття доводити до ладу самотужки. Однак в історії міста – це найактивніша фаза масового державного будівництва. А сам заклад, який звели в рекордні терміни – сім місяців, став завершальним акордом в новітній архітектурі краю. І ось у вівторок, 1 вересня 1987 року, начальник будівельного управління Дмитро Кіцанюк вручив символічний ключ новопризначеному директорові, вчителю історії, старшому вчителю, відміннику освіти України Володимирові Єрохіну, який віддав два десятки літ своєму дитяті. Нині тут працюють його дружина, діти, вчаться онуки… Протягом 1987 – 1988 років педагогічний колектив однієї з найбільших шкіл міста налічував понад сімдесят вчителів, 1217 учнів навчалося у 35 класах. З добре збереженого шкільного архіву проступають постаті колишніх медалістів, якими пишається школа, адже ними стало 162 випускники, срібні нагороди отримало 77 учнів. Свого часу кільканадцять випускників школи повернулися сюди на викладацьку працю. За багаторічну діяльність, досягнення визначних успіхів у вихованні, навчанні, професійній, науковій підготовці учнівської молоді в умовах відродження і розвитку національної освіти України нагрудним знаком "Відмінник освіти" та іншими нагороджено понад три десятки педагогів. Почесне звання "Заслужений учитель України" присвоєно патріарху школи, вчителю біології Михайлу Волошенюку. Справжній інтелектуал, цей неспокійної вдачі багатогранний чоловік знаний ще й як краєзнавець, фенолог, еколог, член редакційно-видавничого комітету "Енциклопедії Коломийщини", автор цікавих досліджень та методичних посібників. Протягом 2008 – 2016 років дев’ять учнів четвертої школи здобули перемогу в українсько-американській програмі (FLEX) з обміну майбутніх лідерів та мали змогу навчатися в США, товаришують вони й з однолітками Республіки Польща. Відрадно й те, що школярі є призерами IV заключного етапу Всеукраїнських учнівських предметних олімпіад. Пишаються тут здобутками та численними перемогами серед шкільних футбольних команд на обласних, всеукраїнських, міжнародних змаганнях. Це, мабуть, єдина школа на Прикарпатті, де фізичне виховання поставлено на особливо високий щабель, адже саме з цієї кафедри у великий світ спорту вийшли: важкоатлетка, учасниця XXX Літніх олімпійських ігор Вероніка Івасюк, майстри спорту, чемпіони світу, призери Європи, серед юніорів з пауерліфтингу Ірина Бабурова, Юлія та Ігор Оробці, а ще боксери, чемпіони Європи серед юніорів, переможці міжнародних турнірів та чемпіонатів Володимир Музальов, Ярослав Михалушко… А яка ж то українська школа без пісні, не заради якихось високих результатів, а для душі. Так і тут колективи художньої самодіяльності під керівництвом істинних віртуозів своєї справи є традиційними учасниками різноманітних творчих конкурсів, мають певні здобутки в міських, обласних мистецьких заходах. Коломийська четверта школа – справжній осідок духовності, де від 1991 року діє етнографічна кімната-музей "Берегиня". На порозі третього тисячоліття символічно освячено капличку Св. Миколая Мирлікійського. Ініціатором її створення є теперішній директор школи, історик, старший вчитель, відмінник освіти України Володимир Ковальчук, який має надійну підтримку й розуміння в особі своїх заступників й дорадників, наче одна велика шкільна родина. Зараз Коломийська загальноосвітня школа I-III ступенів носить ім’я героя Сергія Лисенка – полковника, орденоносця, почесного громадянина міста Коломиї, який у цих стінах навчався не лише доброго, мудрого, вічного, але успадкував іще щось надто важливе, а саме – святий обов’язок захищати мирне майбутнє цієї школи, цього міста й усієї нашої держави. Василь НАГІРНИЙ