Стереотипне мислення – це такі тенета, з яких неймовірно важко виборсатися. Ось самі собі ми задали установку: в Україні занепад, бо нема роботи, нема зарплати, працездатний контингент виїжджає за кордон на заробітки – чоловіки по росіях, жінки – по італіях, а їхні діти, що бур'ян при дорозі. Але така похмура картинка далеко не відповідає дійсності. Принаймні у нас, на Прикарпатті, зокрема на Коломийщині... Так розмірковує молодий успішний підприємець, хазяїн харчового закладу – гриль-бару "Кузня" і, власне, самої кузні, що розташовані попри трасу в Матеївцях, Назар Волощук. "Наші молоді люди просто не знають, як себе застосовувати, аби заробляти гроші й рухатися по соціальній драбині вгору. У мене постійна нестача робочої сили: потрібні підсобні працівники на саму кузню, потрібні офіціанти в бар. Я їм плачу цілком пристойно, як для некваліфікованої роботи – за день можуть заробляти від 200 гривень до 500. І робота не важка фізично. Але працювати треба ефективно і з віддачею. Я не вимагаю навіть кваліфікації чи стажу роботи – навчиться у нас – вимагаю лише сумлінного ставлення до праці. То, скажіть мені, навіщо їхати до тієї ж Польщі, коли у мене можна заробляти не менше? Не розумію логіки!..". Сидимо в барі, обідаємо смачнезним "сирним супом у хлібі", милуємося інтер'єром приміщення в європейському ретро-стилі – на стінах ковані вироби, аркові сволоки з раритетної австрійської цегли, старе піаніно з пожовтілими клавішами (трохи розстроєне, але воно лише додає шарму). До всього, що можна виготовляти руками, Назар прилучався з дитинства. У 14 років захопився ремонтом автомобілів. Потім перейшов на столярку, зайнявся ковальством (мабуть, відізвалися гени, – дід був ковалем). Спробував виготовляти ворота, огорожі. Робота пішла успішно, стали надходити непогані замовлення. Так появилася кузня, на якій виготовляли не лише вжиткові речі, а й мистецькі. Читайте також: Екологічно чисту продукцію зі Спаса продають в Прибалтиці та Канаді: історія успіху В "гарячу пору" на кузні працювало до 50 найманих працівників. Нині кузня тимчасово роботу згорнула, бо ведуться будівельні роботи над її розширенням. –     Ковальство приносило дохід, я викупив у сільради 35 сотиків землі, збудував там хату і поруч ковальський цех. А до спорудження ресторану мене надихнув мій давній приятель, уродженець Криму Ігор Рязанцев. У нього на той час успішно йшов бізнес на Буковелі. Ми в нашій кузні для нього виготовили скульптуру лижника. Був розголос на всю Україну, приїжджало республіканське телебачення, – це єдина скульптура лижника в нашій країні. Ігор – хлопець завзятий. Потім він викупив у Яремчі відомий на весь колишній Союз ресторан "Гуцульщина" й почав його реконструювати. Запропонував реконструювати й мій будинок під ресторанний заклад. Так з моєї хати виріс гриль-бар з готельними номерами на другому поверсі. До роботи свого закладу Назар ставиться, за його ж словами, серйозніше, аніж до ковальства. "Якщо кований виріб можна при необхідності поправити, то "прокол" у поведінці офіціанта чи кухарки поправити неможливо. Як помилка в роботі хірурга може мати непоправні наслідки, так і помилка в роботі закладу, – клієнт більше до нас не прийде і буде відраджувати інших. Щодо страви, то вона має бути приготована не лише строго за рецептом, а й з гарним настроєм. Хочете вірте, хочете – ні, але, коли мені наша кухарка пані Галя подає сніданок, я відразу можу визначити, з яким настроєм вона прийшла на роботу...". Гортаємо книгу відгуків. Ось запис, зроблений гостями з Чикаго: "Тут Україна в усьому: в меню, в інтер'єрі, в обслуговуванні"; інший – прикольний, але щирий: "Пробачте, що я забагато випив і розбив чашку, але все було чудово". Назар має намір викупити ще трохи території поруч з баром для створення там музею кованих виробів просто неба. Бо наразі нема де розміщувати зоопарк металевих тварин. Он двійко металевих коней змушені скубати траву на чужій ділянці. Наостанок цікавимося секретом успіху молодого підприємця. Назар задумується: "В принципі, усе, що вам треба для щастя, лежить під боком. Треба лиш уміти роздивитися". Іван ДЖИНДЖУРА Фото: Олександра ЩЕРБАКОВА-ОЛІЙНИК Читайте також: Від заготівлі молока до виробництва твердих сирів: на Коломийщині створюють фермерське господарство