Як повідомляли раніше, сьогодні, 2 лютого, об 11:00 год. в Іванівцях біля пам’ятника Спартану відбудеться пам’ятне віче «Пам’ятаємо героїв у віках!» з нагоди 70-ї річниці з дня смерті сотенного УПА Михайла Москалюка (Спартана).

Організатори запрошують всіх охочих взяти участь.

Михайло Москалюк (псевдо: «Спартан») (нар. 8 вересня 1921, с. Іванівці, Коломийський район — пом. 2 лютого 1950, с. Іванівці, Коломийський район) — сотник УПА, один з останніх керівників Української Повстанської Армії, командир сотні УПА імені Михайла Колодзінського.

Народився в сім'ї Юрія і Марії Москалюків. Михайло був найстаршим серед трьох дітей. В рядах ОУН — із 1939-го.

На початку Другої світової війни пройшов старшинський вишкіл у складі Дружини Українських Націоналістів та українського батальйону «Нахтіґаль», очолюваного Романом Шухевичем. У 1941 році брав участь у встановленні української влади у Львові, у складі українського батальйону був учасником проголошення там 30 червня 1941 Степаном Бандерою, Ярославом Стецьком та іншими керівниками ОУН відновлення Української держави.

Пізніше Москалюк боровся проти радянських партизанів на Поліссі, був важко поранений, втратив око, в 1943 повернувся до рідного села. У 1943-му став підстаршиною вишкільного куреня УНС «Чорні Чорти» ім. Є. Коновальця в Чорному Лісі. Восени 1944-го очолив створену на полонині Малиновище (Богородчанський район) сотню УПА і разом із командиром 4-го ВО «Говерля» М. Твердохлібом («Громом») перейшов на терени Коломийщини. Сотня бойовиків УПА була кількістю близько 300 стрільців. Взяв собі псевдо «Спартан» (від імені 300 мужніх спартанців). В сотню «Спартана» входили хлопці з Іванівців, Товмачика, Саджавки, Кийданців, Княждвора, Печеніжина, Молодятина та деяких інших сіл краю (за різними даними, близько 100 осіб).

У вересні — жовтні 1944 сотня під командуванням «Спартана» воює із червонопагонниками біля Заболотова і Снятина, рейдує Коломийським, Печеніжинським і Косівським районами. Деякий час у сотні Михайла Москалюка перебував тепер відомий поет Герой України Дмитро Павличко. У своєму вірші «Спартан» він створив образ нескореного сотенного, який вмів дивитися у майбутнє.

У 1947 найбільш боєздатними в Коломийській окрузі були сотні «Березівська» і «Спартана». За твердженням письменника лауреата Шевченківської премії Михайла Андрусяка, знаного дослідника національно-визвольної боротьби, «Спартан» у 46—49 рр. обіймав посади військового і організаційного референтів Коломийського надрайонного проводів, у 49—50-х — референта пропаганди цього надрайону.

Сотня «Спартана» майже сорок разів була у ворожому оточенні, багато втрачала, але щоразу швидко відновлювала сили і продовжувала успішно вести важку боротьбу.

Радянська влада за голову «Спартана» обіцяла пів мільйона рублів. Однак ще декілька років «Спартан» був невловимим. Лише 2 лютого 1950 карателям з допомогою зрадника вдалось оточити будинок Москалюків, під яким був розташований схрон повстанців. «Спартан» не здався ворогам живим, він загинув разом зі своєю дружиною Ольгою та ординарцем Прокопом Рибчуком. Зрадник невдовзі був страчений за вироком окружного трибуналу УПА.

У селі на місці загибелі провідника встановлено пам'ятну дошку та пам'ятник.

За матеріалами Вікіпедії.