Такий стрибок уперше за часи української незалежності виконали військові рятувальники.

Тренування відбулося у рамках зборів із фахівцями пошуково-рятувальної та парашутно-десантної служб частин армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ, що проходять на базі окремої бригади армійської авіації, командиром якої є полковник В’ячеслав Северилов, пише АрміяInform.

Стрибки здійснювали у максимально складних умовах: за сильного вітру — 12–14 метрів за секунду, купчастих хмар, із висоти 3500 метрів на майданчик приземлення на рівні трохи вищому за 2 кілометри і з нижньою кромкою хмарності — 2300 метрів.

Що це означає? Фактично на цій висоті (2,3 км) парашутисти-рятувальники виринали з-за хмар, роздивлялися, де вони є й куди несе їх вітер, і найголовніше — мали трохи більше ніж 200 метрів (адже висота Говерли — 2061 метрів) або лічені секунди на ухвалення оптимального рішення: як і де їм краще приземлитися на вершині Українських Карпат.

Причому на горі їх ніхто не зустрічав. Тобто, як кажуть парашутисти, майданчик приземлення був непідготовлений. Усе відбувалося так, немов рятувальники здійснюють справжню операцію із порятунку і стрибають туди, звідки надійшов тривожний сигнал. Що називається наосліп. Після стрибка парашутистів над горою завис і гелікоптер. Кількахвилинне приземлення на вершині, умовна евакуація потерпілого, і знову — в небо…

"До цього збору з авіаційними рятувальниками залучили і колег з Повітряних Сил, військово-морської авіації, Сил спеціальних операцій та Десантно-штурмових військ. Так ми максимально відпрацьовуємо питання роботи рятувальних підрозділів у гірській місцевості. Тому елементами навчання цього разу є різні способи доставки наших фахівців у такі важкодоступні місця, виживання в горах, евакуація пораненого й багато інших специфічних елементів роботи у лісисто-гористому ландшафті", — зазначив тимчасовий виконувач обов’язків начальника пошуково-рятувальної служби армійської авіації командування Сухопутних військ ЗСУ підполковник Дмитро Обуховський