Понад триста років тому відомий англійський письменник і антиквар Джон Обрі, який збирав не лише старі цінні речі, а й усілякі кумедні історії, чутки, плітки та лондонські анекдоти, вперше згадав про «Свято дурників». За кілька років гурт молодих лондонців квітневого ранку запрошував містян до Тауера – мовляв, там відбувається цікаве й незабутнє видовище – миття левів.

Утім, дехто сумнівається в тому, що День сміху «винайшли» саме британці, й надає пальму першості у цьому французам.

В Україні День сміху з’явився приблизно наприкінці XVIII століття, а остаточно затвердився у ХІХ ст. Його, як і новорічне свято, «завезли» іноземці. Як припускають науковці, до нас це свято прийшло з Німеччини. Його називали ще брехливим днем або Марією-брехухою — одним із народних прізвиськ Марії Єгипетської — святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня. Того дня дівчата дурили людей, аби верховодити майбутнім чоловіком. Тодішня преса рясніла першоквітневими жартами – здебільшого досить невинними.

Для цього дня маємо приповідку: «Першого квітня — брехня всесвітня!».

Традиція розігрувати цього дня рідних, друзів та колег збереглася й донині.