Вчора, 2 березня, у МЦ “Світовид” презентували документальну стрічку 1927 року “Гуцульщина”. Історичний фільм знято на основі матеріалів етнографічної експедиції в Карпатах. Автор, ймовірно, Іван Яцентій.
“Усе розпочалося з незнайомої мені фотографії, яку я знайшов у своєї тітки. Так я дізнався, що маю родичів в Америці. Ніколи не планував поїздки туди, але життя закрутилося так, що одного дня я вже перебував у архіві Клівленда”, - розповідає Олександр Дебич, кінопродюсер та дослідник кінематографу української діаспори.
Там Олександр натрапив на унікальну колекцію різних українських артефактів: Універсали Центральної Ради, негативи Симона Петлюри, найстаріший прапор України. Для українських істориків це - нові цікаві матеріали для дослідження, а в архівах за океаном все припадає пилом. Чоловік провів 9 місяців за скануванням та перекладом різних даних.
“І ось я натрапив на афішу. Думав, що знаю все про наше кіно, займався цим вже достатньо довго. Але про фільм “Гуцульщина” дізнався вперше. Інформації була мізерна кількість, але згодом склався якийсь образ. Більшість таких матеріалів знаходяться у старих підвалах дітей і внуків емігрантів. Якби ж вони знали, які скарби іноді там сховані”, - додає пан Олександр.
Було знайдено ще 30 афіш із невідомими фільмами. Деякі були в Україні, але ніхто про них не говорив до цього часу. На жаль, багато матеріалів було втрачено, адже неналежне зберігання плівок та час знищили усі зображення.
“Гуцульщина” є цінним скарбом серед української кінематографії. У фільмі зображено українські традиції, побут, інтер’єр, аксесуари. Зображено звичаї на Паску, Івана Купала та повсякденне життя. Спочатку стрічка була німою, але у 50-60-х роках ХХ століття була озвучена діаспорою.
Пан Олександр розповідає, що має дуже багато цікавого, досі невідомого матеріалу. Потрібен час для його опрацювання, адже наші краяни залишали згадки про Україну в різних куточках світу.
“Прикро, що українці не бачать власного мистецтва тих часів. Адже кожен може знайти щось цікаве для себе. Зараз переглянути фільм можна на таких зустрічах, як от ця, наприклад. Але дуже хочемо найближчим часом розповсюдити його на різних платформах”, - зазначає дослідник.
По завершенні стрічки глядачі мали час подискутувати й отримати відповіді на свої запитання. Олександр розповів цікаві історії, факти про кінематограф того часу та назавжди втрачені його скарби. Також було показано німий фрагмент стрічки з гуцульського похорону, який було знайдено всього декілька місяців тому, та уривок “Романс у Карпатах” українською мовою, який є ексклюзивом, адже на просторах Інтернету існує лише польська версія.
Олександр Дебич вдячний за будь-яку цінну інформацію, що може стосуватися кінематографу того періоду. Саме тому шукає однодумців серед своїх глядачів та сподівається на співпрацю.
Анна ТОМЧУК