27 вересня стало днем скорботи для всієї Коломийської громади. Сотні людей зібралися біля церкви священномученика Йосафата, аби попрощатися з відважним захисником і вірним патріотом України — 23-річним Антоном Дмитерком. Юний воїн, який віддав своє життя за свободу рідної землі, назавжди залишиться в пам'яті свого народу як приклад мужності, відваги та безмежної любові до Батьківщини.

Антон Дмитерко народився 25 липня 2001 року в родині вчителів Марії та Івана Дмитерків. З дитинства Антон виявляв захоплення спортом — його енергія та бажання досягати висот направляли його на секції боротьби та футболу. Навчався в Коломийській школі №1, а після цього вступив до Івано-Франківського фізкультурного коледжу. Пізніше він продовжив навчання у вищому навчальному закладі, здобувши освіту на спортивному факультеті. Антон був не лише відданим спортсменом, але й людиною з глибокими патріотичними переконаннями.

Цінності, які стали основою його життя, він отримав від своєї родини. Патріотичне виховання від батьків, особливо від батька Івана Антоновича, який приєднався до лав Збройних сил України ще в часи АТО, зробили Антона свідомим захисником України. Цей дух боротьби за свободу був йому переданий у спадок, і вже до початку повномасштабного вторгнення він приєднався до Сил спеціальних операцій (ССО), свідомо обравши шлях військового.

Під час служби Антон зустрів свою майбутню дружину Марічку. Їхнє кохання стало тією світлою зіркою, яка давала йому сили і віру в майбутнє, навіть у найважчі часи. Пара пізніше одружилася, мріючи про спільне життя, сповнене радості й щастя. Але війна змінила їхні плани, забравши юного воїна в розквіті сил.

Герой загинув 12 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Плєхово в Курській області РФ. Його смерть стала непоправною втратою для рідних та всіх, хто його знав. В Антона залишилися люблячі батьки, кохана дружина Марічка та молодша сестричка Оля, для яких він був не просто сином, чоловіком і братом, а справжнім героєм.

На похороні сотні мешканців Коломиї, побратими та друзі зібралися, аби віддати належну шану цьому мужньому воїну. Люди стояли з квітами, молитвами та зі сльозами на очах, проводжаючи Антона в останню дорогу. Молоде життя, сповнене мрій і планів, обірвала війна, що руйнує долі й забирає найкращих.

Антон був старшим солдатом, оператором групи спеціального призначення 140-го окремого центру спеціальних операцій. Його служба була надзвичайно відповідальною та небезпечною, але він завжди був готовий виконати будь-яке завдання, захищаючи свою країну до останнього подиху. Його відвага й рішучість стали символом стійкості українських захисників.

Цей день прощання з Антоном Дмитерком залишиться в пам’яті коломиян, як день глибокого болю й жалоби. Проте водночас він нагадує нам про те, що Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, в історії України, яку творять ціною власного життя. Він був тим, хто поклав своє життя заради того, щоб ми жили у вільній і незалежній Україні.

Редакція "Дзеркала Медіа" приєднується до всіх, хто сьогодні сумує, і висловлює щирі співчуття рідним та близьким Антона Дмитерка — нашого захисника, патріота та справжнього героя. Немає слів, які могли б зменшити біль втрати, коли йде така молода й відважна людина, яка віддала своє життя заради незалежності та майбутнього України.