23 травня в Україні відзначають День Героїв. У цей день згадують всіх українців, які присвятили своє життя боротьбі за свободу нашої країни. Цей день покликаний відродити героїчний дух минулих поколінь за допомогою яскравих прикладів лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА, діячів ОУН та воїнів АТО, пишуть Факти. Відзначення 23 травня Дня Героїв постановив Другий Великий Збір ОУН, оскільки саме в цей день у 1938 році було вбито організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН, полковника Євгена Коновальця. Також підкреслювалося, що у травні пішли з життя такі видатні сини України, як Микола Міхновський та Симон Петлюра. У радянські часи це свято відзначали тільки у підпіллі та українській діаспорі. Але після проголошення незалежності України, воно набуло популярності серед громадян. У 2017 році День Героїв все ще не є офіційним святом. Хоча воно і датується 23 травня, але святкові та вшанувальні заходи тривають протягом усього тижня. Наразі це свято стало символом величності духу та незборимості українців. І воно актуальне, як ніколи. Адже Небесна Сотня віддала своє життя заради того, аби ми побудували кращу Україну, а бійці в зоні АТО захищають нас від загарбників. Ось тільки деякі з тих неймовірних героїв, які віддали своє життя за те, аби наша країна могла існувати: Генерал-майор Сергій Петрович Кульчицький

17 грудня 1963 — 29 травня 2014

Загинув 29 травня 2014 року в зоні бойових дій під час АТО у місті Слов’янськ Донецької області. Посмертно отримав звання Герой України з удостоєнням ордена Золота Зірка. Підполковник Костянтин Вікторович Могилко

27 травня 1978 — 06 червня 2014

Командир екіпажу збитого над Слов’янськом транспортного літака АН-30Б. Коли літак почав падати на житлові квартали Слов’янська, він, ціною власного життя, скерував його за межі міста. Посмертно отримав звання Герой України з удостоєнням ордена Золота Зірка. Молодший лейтенант Володимир Михайлович Гарматій

4 червня 1992 – 26 липня 2014

Командир мінометного взводу 51-ї окремої механізованої бригади підірвався на міні разом з сімома іншими солдатами. Посмертно отримав звання Герой України з удостоєнням ордена Золота Зірка. Сергій Олександрович Табала

16 грудня 1995 – 06 листопада 2014

Сергій брав участь у Революції гідності та, після початку російської окупації, долучився до лав Добровольчого Українського корпусу. Загинув від артилерійського снаряду під час штурму російськими бойовиками диспетчерської вежі донецького аеропорту. Посмертно отримав звання Герой України з удостоєнням ордена Золота Зірка. Лейтенант Микита Олександрович Яровий

2 лютого 1995 – 18 грудня 2016

Наймолодший командир роти 54 ОМБр Микита Яровой ніс службу на Світлодарській Дузі. Яровий загинув, коли його група, виконуючи завдання, увійшла у фланг противника та була обстріляна зі стрілецької зброї та артилерії. Однак він виконав завдання щодо знищення ворожої ДРГ. Посмертно отримав звання Герой України з удостоєнням ордена Золота Зірка. Підполковник Тарас Михайлович Сенюк

22 червня 1980 — 03 червня 2014

Коломиянин. Командир 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ загинув під час нападу бойовиків на колону сил АТО, яка рухалася в район Слов’янська. Напад відбили. Посмертно отримав звання Герой України з удостоєнням ордена Золота Зірка. Олег Іванович Міхнюк

27 жовтня 1965 — 20 серпня 2014

Під час Революції Гідності ветеран війни в Афганістані був частиною Самооборони Майдану. Пішов добровольцем до 24-го батальйону територіальної оборони Айдар. Загинув Міхнюк у бою за визволення Луганська неподалік селища Новосвітлівка. Посмертно отримав звання Герой України з удостоєнням ордена Золота Зірка. Капітан Руслан Михайлович Лужевський

31 серпня 1975 — 05 травня 2014

Капітан групи Альфа Служби безпеки України мав статус учасника бойових дій після того, як у 2007 році, у складі спеціальної групи, здійснював заходи із забезпечення безпеки Посольства України в Республіці Ірак. Лужевський загинув під Слов’янськом, коли моторизована група потрапила у засідку та опинилась у вогневому кільці сепаратистів. Йому, з численними пораненнями, вдалося винести пораненого товариша з-під вогню, надати йому медичну допомогу та повернутися в бій, щоб прикривати інших бійців. Від численних поранень Лужевський пішов з цього світу на місці бою. Посмертно отримав звання Герой України з удостоєнням ордена Золота Зірка. Капітан Кизило Андрій Олександрович

2 травня 1993 — 29 січня 2017

Заступник командира 72-го батальйону потрапив на фронт одразу після закінчення Академії сухопутних військ. Герой загинув у боях за Авдіївську промзону, які безперервно тривали 19 годин.