Коли говорять про село Княждвір, то найперше називають тисовий заповідник, єдиний у Європі. Він, безперечно, є візитівкою цієї древньої горбистої й лісистої місцевості, населеної людом ще від дев’ятого століття. А перша писемна згадка про село датується початком 15 століття. У липні Княждвір відзначатиме 600-ліття від першого документального засвідчення своєї присутності на мапі Галичини.
Сьогодні Княждвір належить до Печеніжинської ОТГ. 25 років головував у ньому Дмитро Чорний, тепер головує, точніше старостує, у селі Василь Лесюк. Важко обійтися без консультацій досвідченого господарника й довголітнього сільського адміністратора Дмитра Чорного, – зізнається староста.
Людей меншає, а роботи перед святами більшає
У Княждворі трохи більше двох тисяч населення. Демографічна динаміка мінусова: помирають наполовину більше, аніж народжуються. Кожному ясно – в селі нема роботи, та й перспектива доволі туманна. Об’єднання в Печеніжинську ОТГ, щоправда, дало свої плюси, принаймні наразі, пояснює староста.
За кошти з державної субвенції вдалося зробити корисні справи: перекрили дах на будинку культури, ремонтують амбулаторію, поміняли вікна й двері в школі. Будують спортмайданчик зі штучним покриттям, проведуть реконструкцію меморіального комплексу. Одна проблема – сума субвенційних коштів щороку зменшується, калитка звужується…
Вражає своєю доглянутістю будинок культури, особливо якщо врахувати, що 30 років тут не було ремонтів. Значить, уміють у селі шанувати нерухомі цінності! Директорує в клубі Василь Демидюк – 50 літ на одній роботі. Аматори самодіяльності куди лише не їздили з гастролями – у Німеччину, Польщу, Румунію, Молдову, Росію, Білорусь, навіть до "правовірних" мусульман у Лівію…
Про амбулаторію і школу
На подвір’ї лікарської амбулаторії кипить робота: косять траву, бетонують сходи – готуються до свята 600-ліття згадки про село. Сімейна лікарка Людмила Макар поділилася клопотами й успіхами. Клопіт, по суті, єдиний, у зв’язку з переходом на видачу електронних рецептів виникають іноді проблеми, особливо для старшого покоління. Бо не кожна літня людина здатна освоїти функції мобільного телефону. А без нього відтепер закритий шлях до аптеки, яка працює за програмою "доступні ліки".Тривають ремонтні роботи і в ліцеї.
Заступниця директора ліцею Мирослава Мокринчук провела журналістам "Дзеркала" екскурсію класами, розповіла про школу. До речі, ця школа-ліцей єдина в Печеніжинській ОТГ, де налагоджене інклюзивне навчання. Ліцей опирається на спортивний профіль, хоч учні здобувають призові місця і з точних наук, зокрема з хімії. Половина вчительського колективу – випускники школи. А хіба ж серед них мало молоді? Отже, насправді не все так погано з демографією у "княждвірському князівстві". До слова, про князівство.
За твердженням почесного мешканця Княждвора історика Василя Футулуйчука, головне надбання села, тисовий заповідник, прийшов з Грузії. Нібито грузинська цариця Тамара подарувала галицькому князеві саджанці тису, яких князь і посадив на цьому місці. Це, звісно, легенда, але має право претендувати на достовірність.
Вовки в заповіднику
Про тисовий заповідник-заказник нам розповіла працівниця музею Людмила Щербакова. Цікаво знати, що на території заповідника раніше водилися зубри, тепер перевелися. Зате чимало лисиць, куниць, яструбів, трапляються дикі кабани. Лісники кажуть про десять оленів, а також запевняють, що бачили ведмежий слід.
Зрідка, але трапляється й слід вовка. Зі слів згаданого вже Василя Футулуйчука, у міжвоєнні й раніші часи в Княждворі процвітало солеваріння. Тут дотепер стоїть криниця з соленою водою 40 метрів углиб. Туристів заманює в Княждвір садиба "Княжий град". Гріх тут не побувати: довкола щебече різнопере птаство, повітря пахне хвоєю й різнотрав’ям, а зсередини приміщення просочується запах домашньої кухні.
АВТОР: Андрій МАЛАЩУК