Чи не основним атрибутом Великодніх свят є писанка. Після освячення у церкві впродовж усього року вона служить оберегом для родини.    "Традиційно писанки пишуть на білій шкаралупі сирого повного яйця. Орнамент наносять писачком, щоразу наповнюючи розтопленим гарячим бджолиним воском. Застигаючи, віск щільно прилягає до поверхні яйця і захищає від дії фарби. Елементи, написані на білій поверхні, залишаться білими, на жовтій – жовтими, і так далі до найтемнішого кольору. Щоразу після фарбування яйця в новий колір покривають воском фрагменти орнаменту, які мають бути саме того кольору. Послідовність фарбування: жовтий, помаранчевий, червоний, вишневий, чорний. Віск з писанки колись знімали після прогрівання в печі, тепер також використовують духовку або полум’я свічки чи газу, після чого протирають серветкою. Традиційно писанки писали й пишуть тільки у Великий піст. Тепер – і впродовж року, бо саме писанка є одним з тих основних символів, який репрезентує наш край і Україну в світі", – каже завідувачка Музею писанкового розпису Оксана Ясінська. Одним з найдавніших і найпоширеніших символів, який писали на писанці, було сонце, від якого залежало життя первісних людей. Віра в магічну силу сонця й пошана до нього зберігалися в людей упродовж багатьох століть. На писанках сонце зображували у вигляді кола, восьмираменної зірки, тригвера чи інших символів. Якщо люди просили дощу, зображували "грабельки", "баранчики" на писанці символізували багатство, а "півень" сповіщав народження нового дня… Поряд з писанкою у великодньому кошику може бути і галунка – це варене яйце, зафарбоване в один колір. Писанки на Покутті вирізняються більшими елементами порівняно з тими, які пишуть на гуцульських писанках. "Можна виділити кілька традиційних мотивів, – розповідає науковий співробітник Музею писанкового розпису Ірина Блонська. – Це "ружа", яка символізує сонце, "безкінечник", який означає воду, та "берегиня" – прародителька усього живого, що є на землі. На писанках часто зображають і дубові листочки, що символізують здоров’я. Колись писанки з такими елементами дарували родинам, бажаючи їм благополуччя та довгих років життя. Якщо говорити про кольори, то для нашого регіону характерні жовті, червоні барвиз вкрапленням зеленого на темно-вишневому або коричневому тлі, який символізує землю". Зараз писанкарство активно популяризується й розвивається. "Чимало відвідувачів нашого музею, окрім знайомства з експозицією, прагнуть навчитися писати писанки. Майстер-класи в музеї відбуваються впродовж року, також діє школа писанкарства під керівництвом Ірини Блонської. Щороку кількість охочих опанувати цей давній вид народного мистецтва невпинно зростає, що не може не тішити", – стверджує пані Оксана. АВТОР: Соломія МАРДАРОВИЧ