Громом серед ясної днини, 18 червня, стала явно несподівана звістка про смерть Михайла Вишиванюка в Австрії... Підступна хвороба крові раптово обірвала життя знаної людини - багатолітнього успішного керівника виконавчої влади області, депутата обласної ради попередніх скликань, який уособлював собою цілу епоху зримих позитивних змін -  всебічний розвиток Прикарпаття та його перспектив. ...Тієї спекотної суботи сумна новина в соцмережах "зашкалювала" відвідуваністю, поранивши глибоко родину, друзів, колишніх колег. Місцеві журналісти не могли повірити. "Ні! Не може бути, можливо, це фейк", - казали одні одним ті, хто знав Михайла Васильовича, хто свого часу мав честь працювати поруч, під його керівництвом - у "команді Вишиванюка"- потужній, відповідальній, результативній. На жаль, це правда... Гірка, болюча, невблаганна. На 64 році життя Господь покликав до себе у Вічність душу цієї надзвичайно доброзичливої, харизматичної Людини, без перебільшення - вродженого керівника, справжнього газду, доброго господаря, про життя і діяльність якого на службі людям свідчить безліч добрих справ на благо краю і України. ...Не стало коханого чоловіка, мудрого батька, улюбленого дідуся п'ятьох  онуків, яких він так любив, ким особливо пишався. Понад усе Михайло Вишиванюк любив рідне Прикарпаття і свою Коломийщину, до соціально-економічного розвитку яких доклав набуті знання кандидата економічних наук, заслуженого економіста України, юриста. Його заповітна мрія - перетворити мистецьке туристичне Прикарпаття на Швейцарію - була "дорожньою картою команди Вишиванюка" в облдержадміністрації, яка під його спрямуванням та особистим управлінським прикладом наполегливо працювала над залученням в область інвестицій. Багатий життєвий досвід, здібності вмілого організатора й стратега з європейським баченням розвитку Івано-Франківщини в незалежній і самодостатній Україні ставили високу планку його колегам по держслужбі та підлеглим, яких Михайло Васильович підбирав за найвищими мірками професіоналізму, нестандартним креативним мисленням та відповідальним ставленням до виконання посадових обов'язків. У кадровій політиці голова ОДА Михайло Вишиванюк робив ставку на здібну, перспективну молодь. Прислухався до порад галузевих спеціалістів, провідних науковців, шанував діячір культури і мистецтва, спортсменів краю, працю журналістів. У представниках ЗМІ бачив партнерів влади з вирішення актуальних завдань поступу області вперед, називав медійників "вартовими неспокою слуг народу - чиновників". Разом з командою однодумців Вишиванюк будував школи, лікарні, дитячі садочки, облаштовував спортивні майданчики тощо. По-синівськи щиро шанував Михайло Васильович людей похилого віку - ветеранів війни і праці, учасників визвольних змагань за волю України. Його моральними авторитетами були представники духовенства краю, учителі, а також діти, студенство, потреби яких завжди були першими щодо втілення.  Як голова ОДА дбав про сучасний розвиток медицини в краї. На його офіційних багатолюдних прийомах громадян найскладніші проблеми заявників, як правило, знаходили шляхи вирішення. Як справжній християнин, Михайло Вишиванюк ніколи не афішував своєї жертовності у будівництві церков, каплиць, пам'ятників. Будучи депутатом обласної ради від Коломийщини, чим міг допомагав людям, зокрема у лікуванні, і не лише зі свого округу. 7 листопада 2013 року, ставши раптово "неугодним" уже колишньому президенту України, оптиміст за натурою Михайло Вишиванюк не втратив віри у людей і добро. Попри "гори бруду" від окремих недоброзичливців, заздрісників, не поменшало у нього вірних друзів, товаришів, справжніх приятелів. Усе пізнається у порівнянні... За свою багатолітню сумлінну працю Михайло Васильович Вишиванюк нагороджений Державною премією України в галузі архітектури (1992 і 2001), медаллю "За трудову звитягу"(1986), орденом "За заслуги" 3 ст.(1996) і 2 ст.(1999), орденом Честі Грузії (2003). Втрата величезна... Причому фраза обивателів "Незамінних людей немає" аж ніяк не стосується постаті Вишиванюка. Безперечно, такі потужні неординарні особисті, як  "керівник від Бога"  Михайло Вишиванюк, покликані у світ для творення великих державницьких справ, і цій місії будівничого Прикарпаття покійний присвятив усе своє життя, таке насичене і, на жаль, таке коротке. Сумуємо разом із дружиною Богданою Василівною. Наші щирі співчуття синові Василю, дочці Мирославі, їхнім сім'ям - усьому славному роду Вишиванюків, землякам - іванівцям. Нехай спочиває з Богом  шановний Михайло Васильович. Рідна земля нехай стане йому пухом, а пам'ять про  п. Вишиванюка завжди буде світлою. З глибоким сумом - колеги по службі в органах виконавчої влади області