Сучасні підлітки вільні у своєму мисленні, тому їх потрібно вміти зацікавити та показати, чому варто робити саме так, як їх просять. Свою ноту протесту діти звикли показувати, вчиняючи неправильні дії або вживаючи неприйнятну лексику. Інколи їхні вчинки можна характеризувати, як дрібні правопорушення, а інколи – як тяжкі злочини.
"У нас на Коломийщині рівень дитячої злочинності зменшується, – розповідає старший інспектор ювенальної превенції Коломийського відділу поліції майор Вадим Василецький. – Негативно на поведінку дитини може впливати проживання в неблагополучній родині або коли хтось з батьків виїжджає за кордон. Також важливу роль відіграє і соціальна нерівність, яку можна помітити у школі. Хотів би наголосити на тому, що купуючи дитині дорогий планшет чи телефон, батьки тим самим наражають її на небезпеку".
Найпоширенішими злочинами серед неповнолітніх у Коломиї та на Коломийщині є заподіяння легких тілесних ушкоджень (наприклад, бійка), хуліганство, заволодіння транспортним засобом, шахрайство та крадіжки. На профілактичному обліку у поліції наразі перебуває 18 дітей.
"Одна з проблем, з якою ми стикаємось зараз, – це продаж жувального тютюну, який заборонено вживати підліткам. Багато дітей вірять у те, що ця річ є альтернативою курінню. Нещодавно ми вилучили таку річ в одного з учнів. Ще однією проблемою є вживання алкогольних напоїв. Інколи діти самі крадуть дорогий алкоголь, а інколи їм продають. В останньому випадку цього року ми склали вже п’ять адміністративних протоколів".
Для попередження цих злочинів ювенальна превенція Коломийського відділу поліції тісно співпрацює з Коломийською службою у справах дітей. Щороку спільними зусиллями намагаються проводити спортивні заходи, олімпіади, відвідувати різні культурні події та залучати дітей до суспільно корисних робіт. Як зізнається майор поліції, в більшості випадків повторних злочинів ніхто не вчиняє.
"Окрім цього, ми хотіли би більшої співпраці з громадськістю, – зазначає майор, – коли хтось з мешканців бачить щось дивне, то одразу потрібно повідомляти поліцію".
"Ми не можемо з ними бути суворими. В першу чергу, ми повинні бути психологами. Насправді, свідчити у суді для дитини – це серйозне психологічне випробування. Були випадки, коли дитина не витримувала навантаження і закінчувала життя самогубством".
Богдан Лазор, директор Коломийського ліцею №5 ім. Т. Шевченка, працює у сфері освіти вже 26 років. За спиною має великий досвід, але не зустрічав дітей, які би вчиняли серйозні злочини у школі.
"Всі звикли звинувачувати дітей, – переконаний директор, – а насправді їхня поведінка залежить від багатьох обставин. Ми живемо в досить жорстокому суспільстві, де дитина повинна вміти опиратися його негативним проявам. А власне, як вона це робить, залежить насамперед від сім’ї, в якій виховується".
Психолог Наталія Федорук наголошує на тому, що потрібно до кожного ставитися з повагою. В жодному разі не ділити одразу дітей на проблемних і не проблемних. В першу чергу варто поставити собі запитання: а що для вас означає проблемна дитина? Якщо йдеться про дітей, які проявляють агресію, роблять різні вчинки, що несуть загрозу їм чи іншим, то тут варто розбиратися індивідуально, адже у всьому є якась незадоволена внутрішня потреба, яку "проблемна" дитина задовольняє у такий викривлений спосіб (крадіжки, бійки, вживання алкоголю чи наркотичних засобів та ін.).
"Підхід до таких дітей має бути особливо людяним з пропозицією вибору. Наприклад, можна запропонувати "проблемному" підлітку, який стоїть на обліку в поліції, що буде, якщо він продовжуватиме робити погані вчинки, чим все закінчиться, розповісти реальні історії і намалювати йому перспективу його розвитку, як може скластися у його житті, якщо він повірить у себе і розвине свої приховані здібності".
На запитання, чому діти вчиняють дрібні, а деколи і серйозні правопорушення, пані Наталія відповідає: "Змінюється погляд на поняття "шкідливо/корисно", "добре/погано". Якщо дитина перебуває у конфліктних стосунках з батьками чи іншими дорослими, то у неї незадоволена потреба у повазі, і вона захоче її відчути у будь-який доступний спосіб. А ще у кожної дитини є потреба у самовираженні, причетності до групи і дехто з них не усвідомлює своєї відповідальності за скоєне. Пригадую випадок, коли юнака із заможної сім’ї затримали за квартирну крадіжку. Його спитали, чого йому ще не вистачало, адже він все має. Його відповідь здивувала правоохоронців: "Мені просто вже скучно було". Тому десь тут варто задуматися батькам, які задовольняють усі матеріальні потреби своїх дітей, а в психологічному плані вони відчувають голод".
У свою чергу психолог дає кілька порад у вихованні проблемних дітей. Ось кілька з них:
- Деякі батьки багато читають нотацій, повчають і критикують своїх дітей – діти, відповідно, ображаються або бояться себе якось проявити, бо очікують повторного несхвалення від дорослих. Тому, щоб інформація зайшла – її потрібно скоротити. Ставте чіткі завдання і обов’язково хваліть за їхнє виконання!
- Маємо усвідомити, що ігри на телефоні чи комп’ютері, перегляд відео на "Youtube" каналі – це не завжди зло! Переглядайте разом, обговорюйте те, чим захоплені ваші діти. Цікавтесь у них, чого б хотіли вони і підкажіть, яким чином можна здійснити їхню мрію.
- Якщо ваша дитина увесь час в інтернет-просторі, то варто визначити дозволений час для цього. Кращим замінником буде спільно проведений час і рухливі ігри.
- Спробуйте налагодити контакт: поділіться щиро наодинці про свої страхи і побоювання щодо дитини. Побажайте їй вміти відрізняти, що для неї добре, а що шкідливе. Поцікавтесь, чого дуже щиро хоче саме вона. Не засуджуйте її бажань. Якщо дитина не хоче відкриватися, то й не змушуйте. На все свій час. Можете, як один з варіантів виходу з проблеми, запропонувати поспілкуватися з психологом.
Як зазначає психолог, школа повинна дати ключі до знань, повагу до особистості майбутнього лікаря, вчителя, воїна, журналіста, психолога чи іншої професії, а батьки, у свою чергу, безумовну любов, підтримку і віру у свою дитину і її щасливе власноруч створене майбутнє.
АВТОР: Соломія МАРДАРОВИЧ
Головне фото ілюстративне
