Коломиянин випадково знайшов чотирьох кошенят. Тваринок нелюди запхали у брудну шкарпетку, яку перев'язали мотузкою.
Про це коломиянин написав у соцмережі і додав, що тваринок вдалося врятувати, пишуть Версії.
“Ідучи через “Монастирок” (старий цвинтар) на перевідкриття Благовіщенської церкви (хто з Коломиї, той в курсі) почув з кущів дивні звуки. Прислухавшись зрозумів що це пищить кошеня. І не одне. Можна б і не звернути було уваги на таке скажете ви, але от нюанс – кошенят ніде не було видно, а писк ставав все жалісніший.
Полізши в кущі я зрозумів звідки ішли звуки. Це був брудний пластиковий пакет. Відкривший його, я побачив брудну шкарпетку, яка була перев’язана міцно шнурком. І вона ворушилась. А всередині кошенята, новонароджені. Сліпі, малі, мокрі і беззахисні. Кошенят запхали туди і просто залишили помирати, чудово знаючи що вони звідти не виберуться. Просто викинули, як сміття. Знаючи що вони там помруть в тій брудній шкарпетці загорнутій в пакет.
Чорт зна скільки вони вже там були і чорт зна скільки людей пройшло мимо. Але не почути ці писки було неможливо. І всі ці люди проходили мимо. Особливо сьогодні, коли по тій стежці проходило дуже багато людей. Людей красивих, у вишиванках. Які ішли на Подію. Які чули ці звуки і не звернули ніякої на це уваги. Ішли собі на святу літургію пройшовши мимо, і потім віддано молились, тримали руку на серці коли лунав гімн. Їх не хвилювало що твориться поряд, буквально за кілька метрів від них.
На літургію я так і не потрапив. Забрав цих кошенят собі. Їх було чотири. Чотири істоти, напхані в шкарпетку, основна проблема яких була лише в тому що вони народились. Так, такі добрі справи не залишаються в часі. Але вони важливіші від всіх літургій разом взятих. Проста річ – просто залишитись людиною.
Р.S. А тим істотам які викинули живе створіння на довгу смерть я маю що сказати. Ок, вам не вистачає розуму щоб стерилізувати свою кітку чи знайти людей які взяли б кошенят. Буває, не всі люди народжуються більш ніж з одною звивиною. Але тоді майте хоч совість вбити живе створіння зразу, а не залишати його помирати довго і в муках. Але думаю що апелювати совістю до таких людей немає змісту. Вони не бачать щось далі своєї печери з брудними шкарпетками.
Наступного разу коли почуєте якісь погані новини то не дивуйтесь. Все починається з таких мразотних вчинків.
А з кошенятами все добре. Знайшлись люди які допомогли. І я всім ним щиро вдячний. Справді – кілька рук в роботі роблять більше, ніж тисячі рук складених в молитві”, – написав Андрій Олійник.
