ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

header-ad

Небезпечне міліцейське сусідство: звернення коломиянки

Я проживаю у Коломиї по вулиці Довбуша в будинку №38, що розташований на земельній ділянці, якою користувалися ще батьки мого чоловіка. У свій час, в 1952 році, вони отримали цю землю у безстрокове користування від Коломийської міської ради. А вже в березні 2011-го я вирішила приватизувати цю земельну ділянку.

Тоді я зібрала всі необхідні документи, отримала всі дозволи... Однак ближче до завершення приватизації начальник Держкомзему п. Підлипчак чомусь почав зволікати, і нарешті з’ясувалося, що земля, яку ми постійно обробляли і за допомогою якої, перебуваючи на пенсії, моя сім’я виживала, вже надана нашим сусідам у власність.

А зараз розповім детальніше про сусідів. У 1991 році міський голова на прохання начальника міліції дозволяє будівництво 4-квартирного житлового будинку для співробітників міліції по вул. Коцюбинського. Місце для будівництва міліція обрала по власному бажанню. Працівники міліції, домовившись з мешканцями будинку №40 по вул. Довбуша, звели будинок на їхній присадибній ділянці, який став межувати з моїм городом.

Ще до початку будівництва на прохання тодішнього мешканця зазначеного будинку п. Гдичинського я з чоловіком змістила наш металевий паркан на майже шість метрів, яким була огороджена наша земля.

У 1992 році у новозбудований будинок заселилися мешканці, і до 2011 року наші нові сусіди не пред’являли жодних претензій. Але їм стало «тісно» тоді, коли я вирішила приватизувати свою земельну ділянку, яка, нагадаю, була надана нам у безстрокове користування.

Сусіди – Кіндрат О. В., Дутчак Г. І., Григоришин В. Ю., Гуцуляк Т. І. – сказали мені, що зазначена ділянка ними вже приватизована, і тільки тоді мені стало зрозумілим зволікання п. Підлипчака щодо моєї приватизації.

Оскільки вказані сусіди здійснили приватизацію землі, яка була надана нашій сім’ї у безстрокове користування, я звернулася в суд з позовом до Коломийської міської ради про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Тільки після кількарічних судових поневірянь я змогла відвоювати свою землю, якою наша сім’я користувалася десятки років.

В кінцевому результаті Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 7 жовтня 2015 року постановила: «Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2014-го року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 квітня 2015 року, які були винесені в користь мешканців будинку №19, що по вул. Коцюбинського в Коломиї, скасувати, а рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2014 року залишити в силі».

Зазначеним рішенням апеляційного суду було визнано недійсним рішення Коломийської міської ради від 20 жовтня 2011 року №686-11/2011 «Про надання земельної ділянки по вул. Коцюбинського №19 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», також апеляційним судом було визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯК №966367 площею 900 кв. м по вул. Коцюбинського, 19, який виданий 28 березня 2012 року Кіндрат Оксані Василівні, Дутчак Галині Іванівні, Григоришину Василю Юрійовичу, Гуцуляк Тетяні Іванівні для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Кіндрат О. В., Кіндрат О. М., Дутчак Г. І. та Дутчак В. В. не чекали рішення Верховного Суду України і 19 травня 2015 року вирішили, що мають повне право самовільно знести паркан, який розмежовував наші земельні ділянки.

Того ж дня вони також вирвали 19 саджанців фруктових дерев та 120 кущів малини. А 13 червня я виявила, що полуниці, якій росли на моїй землі, були скошені.

По фактах самовільних незаконних дій мешканців будинку №19 я неодноразово зверталася до Коломийського МВ УМВС з відповідними заявами. У відповідях, які отримувала з відділу міліції, були посилання на «рішення виконкому міськради №136 від 17 квітня 1991 року про виділення міському відділу внутрішніх справ землі площею 0, 09 га по вул. Коцюбинського для будівництва 4-квартирного житлового будинку за рахунок земель міськземфонду».

Однак під час більш детального вивчення цього рішення була виявлена підробка! Зокрема, 0,06 га виправлено на 0,09 га, власне, що і стало причиною відкриття кримінального провадження.

Згідно з висновком експерта від 23 вересня 2015 року, «у рішенні виконкому міськради №136 від 17 квітня 1991 року у пункті 2 в написі «0,09 га» – під написом цифри «9» є зміна первісного напису шляхом нанесення білої речовини на первинний напис. Попередній напис був «0,06 га».

Мешканцям будинку №19 відомо про виявлену підробку документів, однак вони продовжують безсоромно доводити, що правда на їхній стороні.

Зараз вони стараються доводити, що по моїй вині вони позбавлені можливості обслуговувати свій будинок. Але в той же час замовчують факт, що межа між нашими будинками визначена металевою огорожею, яка стояла там роками.

Секрет поведінки моїх сусідів дуже простий – спочатку будуємо свій дім попри межу з сусідами, потім заявляємо, що позбавлені можливості обслуговувати свій дім, тоді забираємо сусідський паркан, бо вважаємо, що нам можна все. І тихенько підробляємо документи та приватизовуємо землю сусідів.

Але наша сім’я, попри кількарічну тяганину, зберігає надію, що правда і справедливість переможуть. Посаджений сином молодий сад зацвіте, і його більше ніхто не знищить.

Станіслава ЛЕВИЦЬКА, мешканка будинку по вул. Довбуша