Вже десь шостий рік битим шляхом торохтить віз з реформою медицини. Торохтить він перемінним темпом. То зупиняється (як будівництво у Коломиї клініко-діагностичного центру), то знову рушає (завдяки обіцяним урядом 20 мільйонам гривень на продовження будівництва того ж таки центру). Отже, процес собі триває. Віз собі сунеться. Наріжним каменем медичної реформи є створення Центрів первинної медико-санітарної допомоги – первинної ланки для надання кваліфікованої медичної допомоги населенню. Така ланка скорочує шлях пацієнта до лікаря. Особливо у сільській місцевості. На ділі воно виглядає так: чоловік, який занедужав, має отримати всю найнеобхіднішу допомогу на місці, а не добиратися до міської поліклініки, висиджуючи у довгих чергах до лікаря. Відтак той незнайомий лікар вирішує його долю: або виписати направлення в лікарню, або відправити до аптеки з довжелезним списком ліків. У результаті чоловік вирішує, що дешевше вмерти, аніж лікуватися і відправляється додому пригнічений і розчарований. Щоби такий стан речей поламати, власне, й почала діяти структура сімейної медицини. Сімейний лікар виконує функції деяких вузьких спеціалістів. А коли якась болячка пацієнта викликає у нього сумнів, або не входить у коло його компетенції, має спрямувати хворого до вузького фахівця в консультативну поліклініку. Первинна ланка сільської медицини – це окрема юридична структура, незалежна від ЦРЛ. Коломийський районний центр первинної медико-санітарної допомоги очолює головний лікар Богдан Джалапин. Це відомство розташоване на бульварі Лесі Українки у споруді колишнього радянського онкодиспансеру. Якось навіть символічно, що у пошарпаному й ветхому пригрілося нове й здорове. Наскільки здоровим буде життя нової структури – покаже час. Але рухаємося у правильному напрямку, – переконує Богдан Джалапин. – Уся європейська медична допомога працює на таких стандартах. У нас такі стандарти лише впроваджуються. Для лікарів відкрито широкі можливості проявити свою фаховість і людські риси, плюс матеріальна зацікавленість. У лікарів сімейної медицини вища зарплата, аніж у вузьких спеціалістів, вона залежить від багатьох чинників, в тому числі і від індикаторів якості надання медичної допомоги, двома з яких є відсутність на дільниці обслуговування запущених випадків раку та деструктивних форм туберкульозу. Згідно з новими вимогами, у нашому районі зросла кількість амбулаторій до 23 (було 18). В амбулаторію ЗПСМ реорганізовано ФАП села Воскресинці, яка почала функціонувати з січня минулого року. Заплановано відкрити амбулаторії у селах Корничі, Мишині, Торговиці, Рунґурах. Помінялися штатні розписи у бік розширення. [button color="" size="" type="outlined" target="" link=""]На нинішній день вакантними залишаються 24 посади лікарів, по суті, майже в усіх амбулаторіях. Чому так? – цікавимося. – А тому, що не хочуть.[/button] Щодо працевлаштування у сільській місцевості, то проблем немає. Ніхто з батьків не мав би сушити собі голову, де їхні діти після закінчення медзакладу будуть працювати. Сушити собі голову мають батьки новоспечених юристів та економістів, але аж ніяк не медиків. За словами Богдана Джалапина, на нинішній день вакантними залишаються 24 посади лікарів, по суті, майже в усіх амбулаторіях. Чому так? – цікавимося. – А тому, що не хочуть. Відповідальність велика, а умови роботи ще не відповідають вимогам сьогодення. Бракує медичного транспорту; задеклароване з парламентської трибуни житло для медиків не будується. Доїжджати з міста далеко не кожному до вподоби. У самому процесі реформування даються взнаки невідлагоджені схеми. Наприклад. До реформування в амбулаторіях функціонували лабораторії. Тепер лабораторії належать до вторинної ланки, тобто до Коломийської ЦРЛ. І посад лаборантів уже в штатному розписі амбулаторії немає, хоч обладнання залишилося. А без аналізів сімейному лікарю визначити діагноз доволі складно. Доводиться в деяких випадках робити обстеження в лабораторії Коломийської ЦРЛ та приватних закладах, що забезпечують лабораторне обстеження. У районному бюджеті, як водиться, бракує коштів, щоб профінансувати роботу Центру на 34 відсотки від усіх витрат на медицину, як постановив Мінфін. Проблем, отже, вистачає. Однією з них залишається проблема забезпечення хворих медикаментами безоплатно, або на пільговій основі. Наразі Центр не може у достатній мірі відшкодовувати аптекам кошти за ліки для пільговиків. Окремі амбулаторії й ФАПи потребують проведення капітального та поточного ремонту, а кошти на капітальні видатки не передбачені в медичній субвенції. Як бачимо, існують окремі перешкоди для досягнення ефективних результатів. Але попри пробуксовування, можна відзначити й безсумнівний прогрес. Для ФАПів та АЗПСМ закуплено нове обладнання за кошти з обласного бюджету. Так торік такого обладнання закуплено на суму 579 тис. гривень, меблів придбано на 113 тис. гривень, інструментарію – на 101 тисячу гривень тощо. Зайве на шпальтах газети наводити сухі бухгалтерські підрахунки, – кому воно цікаво? Цікава лише якість медичної допомоги і її вартість. Хто з сімейних лікарів дійде до пацієнта, – це перше питання. Хто дійде вчасно, – це друге питання. Якою дорогою буде він іти, – це питання третє, яке прямо впливає на перших два. Будьмо оптимістами. Головне, що є передумови. Рух триває. Іван ДЖИНДЖУРА