Колишній промисловий гігант завод "Коломиясільмаш" урочисто відзначив 150-ліття від часу створення. Що сталося з цим гігантом за останніх 28 років вести мову не будемо, - надто сумною вийшла б мова. Проте, завод, або точніше – те, що від нього зосталося, працює. Підприємство виробляє і далі своє ноу-хау 60-х років – грейферний навантажувач, хоча далеко не в тих обсягах, що колись.
Про продукцію "Сільмашу" говорили зі сцени ветерани заводу, зокрема, колишній керівник конструкторського бюро заводу Борис Дубовецький.
Слово мав міський голова Ігор Слюзар, який скромно заявив, що прийшов на урочистості не як мер, а як колишній сільмашівець. Мер справедливо зауважив, що без "Сільмашу" Коломия не була б такою, якою є зараз. Чи відродиться завод у всій своїй потузі? Як кажуть гуцули – "слабонька надія". Щоб реанімувати виробництво, потрібен новий Біскупський (засновник заводу. - А. М.).
Виступав один з директорів заводу Мирон Михалушко (на знімку), який прийшов на роботу токарем, а покинув завод його керівником.
Ветеран "Сільмашу", тодішній інженер-конструктор, відома у місті особа Віктор Корчинський згадує ті роки, як період розквіту Коломиї. Більшість великих підприємств міста користувалися продукцією "Сільмашу". Високими темпами йшло будівництва багатоквартирних будинків для працівників заводу. А їх – працівників - станом на 1991 рік налічувалося до 7 тисяч. Відтак таким самим темпом пішло згортання виробництва з усіма наслідками, які сьогодні шкребуть око і пригнічують думку.
Присутні в залі Народного дому переглянули фільм Василя Нагірного про історію "Сільмашу".
Все згадали, згадали навіть художню самодіяльність і футбольний клуб. Але одне дуже суттєве чомусь увагою оминули. А саме: у переломні роки розпаду Союзу й на початку становлення незалежної України прості робітники "Сільмашу" проявили масову національну свідомість і цим задавали тон усьому містові. Громадські активісти заводу створили в його стінах на початку 1989 року перший в Україні осередок Товариства української мови. Після реєстрації Дмитро Павличко вручив осередкові свідоцтво під номером №1. За вісім місяців на заводі створюється осередок НРУ. Зі ста депутатів Коломийської міської ради першого демократичного скликання (1990 рік) двадцять депутатів були працівниками "Сільмашу". Все це – особлива історія, й завод мав би нею пишатися.
Андрій МАЛАЩУК