"У вересні 1943 року вийшла постанова уряду УРСР про створення Українського народного хору, потім він став хором імені Верьовки. Почувши таку радісну звістку, я більше не міг втриматися в утробі своєї мами й уже в листопаді того ж року з’явився на світ. Очевидно, знав, що буду хоровим диригентом...".
Так з гумором почав розповідь про себе керівник славного коломийського чоловічого хору медичних працівників "Жайвір" Михайло Гринюк. Цього року всі важливі для пана Гринюка дати складаються напів’ювілейно: самому маестро – 75 років, хоровому колективові – 65 років, керує він ним 45 років.
![](https://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2018/11/Myhajlo-Grynyuk-kerivnyk-horu-medpratsivnykiv-1.jpg)
Михайло Гринюк свого часу обирався депутатом міської ради першого демократичного скликання, очолював депутатську комісію з питань культури. За плідну діяльність у якості керівника чоловічої хорової капели медпрацівників нагороджений численними грамотами й подяками; відзначений медаллю товариства "Просвіта" "Будівничий України", медалями "За заслуги перед Коломийщиною" та "За заслуги перед Прикарпаттям". Відділ культури РДА висунув цього невтомного культурного подвижника на звання "Заслужений працівник культури України".
![](https://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2018/11/Myhajlo-Grynyuk-kerivnyk-horu-medpratsivnykiv-2.jpg)
І як би Михайло Гринюк не ухилявся від серйозної бесіди про свій творчий шлях, "припертий до стінки" неминучістю автобіографічних одкровень, вимушений був здатися. Отож розгортаємо сторінки життя нашого співбесідника.
![](https://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2018/11/Myhajlo-Grynyuk-kerivnyk-horu-medpratsivnykiv-3.jpg)
Для тих, хто перше речення цього нарису прочитав неуважно, нагадаємо: народився Михайло Гринюк 1943 року в селі Яківка на Тлумаччині. Хлопець мав непереборну тягу до музики. У школі грав на гармошці (баян на той час був задорогою розкішшю, як для селянського хлопчини). Вчився в Коломийському педучилищі на музичному відділенні. Згадує, що тоді, на початку 60-х років, педучилище разом з подвір’ям нагадувало бджолиний вулик, – біля кожного дерева хтось з учнів затято вправлявся в грі на якомусь інструменті, бо всім бажаючим було замало місця в корпусі.
![](https://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2018/11/Myhajlo-Grynyuk-kerivnyk-horu-medpratsivnykiv-4.jpg)
Після закінчення педучилища отримав направлення на роботу до школи в Черкаській області. Там хлопця огорнули такою увагою й повагою, до якої він не був готовий. (Що то – широка душа козацьких нащадків!). Одразу й помешкання дали, як тепер кажуть, без обговорень. Але цінного працівника таки не вдалося забронювати від армії. Служив у Харкові, відтак – у Львівському ПрикВО. Які функції лише не виконував вояк – і кіномеханіка, і поштаря, і радіозв’язківця, та найохочіше – керівника художньої самодіяльності військової частини. Організував там навіть мішаний хор.
![](https://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2018/11/Myhajlo-Grynyuk-kerivnyk-horu-medpratsivnykiv-5.jpg)
Після армії вчився в Дрогобицькому педінституті на хорового диригента. З добрими професійними навиками приїхав до Коломиї, влаштувався на роботу в рідне педучилище вчителем баяну й хорового диригування. Співав у хорі працівників освіти, яким керував блискучий диригент з шляхетною зовнішністю й такими ж манерами Степан Ярмусь.
![](https://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2018/11/Myhajlo-Grynyuk-kerivnyk-horu-medpratsivnykiv-6.jpg)
У 1973 році відкрилася вакансія художнього керівника хору медиків, і Михайла Гринюка затвердили на цю посаду. А слід відзначити, що на той час брати участь у хорі медиків вважалося престижем. Бажаючих було предостатньо. Диригент ретельно прослуховував усіх охочих і робив відбір. Щастило не кожному, позаяк, окрім бажання, ще треба було мати музичний слух і голос. Головний лікар району Іван Токар усіляко сприяв розвиткові хорової капели, ходив на всі репетиції, прагнув бути учасником хору, пробував, але йому важко давалося утримування голосової партії.
![](https://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2018/10/65-richchya-horovoyi-kapely-medychnyh-pratsivnykiv-_ZHajvir_-13.jpg)
– Напередодні Незалежності, коли "вже не карали, але ще не дозволяли", ватага наших хористів кількістю зо двадцять чоловіків на Різдвяні свята вибралася на колядування, – весело згадує пан Гринюк. – Спереду несемо синьо-жовтий прапор і ходимо з колядою по людських оселях. За нами демонстративно їхало міліцейське авто. Ясно, такий вияв "уваги" дещо сковував колядників. Лиш зайдемо до хати, господарі лиш наважаться нас пригостити, а перед фірткою – міліція. То вже нас і не вгощають, мовчки розводять руками... Так ми "насухо" й відколядували.
![](https://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2018/10/65-richchya-horovoyi-kapely-medychnyh-pratsivnykiv-_ZHajvir_-37.jpg)
Комусь може здатися перекосом, що в цьому нарисі ми більше уваги приділяємо хорові, аніж його керівникові. Але тут нема нічого дивного, – Михайло Гринюк здійснився як маестро тільки через головне своє дітище – хорову капелу – квінтесенцію усіх своїх 45-річних зусиль і таланту керівника й музиканта. На нинішній день хор переспівав добрих півтори сотні пісень (на рахуючи обов’язкового партійного репертуару в махрові радянські часи). Через колектив пройшло не менше 200 учасників, це вже три покоління. Живий "феномен" капели – 94-літній її учасник Володимир Кейван, який співає в хорі від самого початку його створення – від 1953 року; ветеран капели і 88-літній Микола Микитюк.
![](https://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2018/10/65-richchya-horovoyi-kapely-medychnyh-pratsivnykiv-_ZHajvir_-38.jpg)
Капелі під силу хорові твори європейської класики. Та найорганічніше лунають у її виконанні козацькі та стрілецькі пісні, а також повстанські, яких створено менше.
– Часи зараз ніяк не сприятливі для аматорського мистецтва, – з прикрістю констатує Михайло Гринюк. – Пошуки засобів для виживання відсувають на задній план культурні потреби чоловіка. Капелі бракує свіжих сил. Однак, як у народі кажуть, "усе так не буде". А народ помиляється рідко. Оптимісти на кшталт Михайла Гринюка також не помиляються.
![](https://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2018/10/65-richchya-horovoyi-kapely-medychnyh-pratsivnykiv-_ZHajvir_-14.jpg)
![](https://dzerkalo.media/wp-content/uploads/2018/10/65-richchya-horovoyi-kapely-medychnyh-pratsivnykiv-_ZHajvir_-5.jpg)
АВТОР: Іван ДЖИНДЖУРА
ФОТО: Андрій КАНЯ