ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Коломийський ринок свого часу називали «вавилонським скупченням торгівців з цілого світу»

Коломия здавна була одним із найбільших торговельних центрів Покуття. У XVII–XIX століттях місцевий ринок приваблював купців із різних куточків Європи, а ярмарки вирували настільки масштабно, що сучасники XVIII століття називали їх «вавилонським скупченням торгівців з цілого світу».

Про це, спираючись на історичні джерела XVIII століття, пише відомий коломиянин, професор Іван Монолатій.

Однією з найхарактерніших пам’яток торговельної Коломиї є коломийські галі — історичні торгові ряди на площі Ринок. Муровані павільйони, які збереглися донині, звели в австрійський період, коли місто активно розвивалося як торговельний центр Покуття. Тут продавали переважно м’ясо, ковбаси та інші харчові продукти.

Довгий час вважали, що «галями» називали лише три муровані ряди. Втім, старі фотографії, австрійські мапи 1859 і 1912 років, а також польські мапи 1930-х років свідчать: первісно ця назва стосувалася всіх торгових рядів міського ринку.

Найімовірніше, слово «галі» походить від польського hale — торгові павільйони або криті ряди, яке, своєю чергою, має німецьке коріння (Halle — «зал», «ринковий павільйон»). У коломийському діалекті закріпилася саме форма «галі».

Попри зміну призначення, історичні торгові ряди збереглися до наших днів і досі використовуються як торговельні приміщення.

Директор музею історії міста Коломиї Юрій Плекан вважає, що ці споруди заслуговують на ґрунтовну реконструкцію. За його словами, будівлі не перебудовували, у них збереглися автентичні номери торгових рядів, елементи інженерних мереж та історичне планування.

Після оновлення, переконаний він, галям можна повернути історичне призначення — облаштувати простір для торгівлі місцевими м’ясними, молочними, хлібобулочними та крафтовими виробами. Це могло б не лише підтримати місцевих виробників, а й стати ще однією туристичною родзинкою Коломиї.

   Джерело: матеріал директора Музею історії міста Коломиї Юрія Плекана (12.07.2026), із посиланням на дослідження професора Івана Монолатія.