Первісна її адреса – вул. Косцюшки, 44. Дана двоповерхова австрійська кам’яниця була збудована на початку 20-го століття. У телефонному довіднику 1912 року є свідчення, що в цій будівлі знаходилася адвокатська контора гебрея Леона Функенштайна: Funkenstein, dr. Leon, adwokat, ul. Kosciuszki I. 44. Робочий номер телефону – 88. Вона проіснувала аж до радянської окупації Коломиї 17 вересня 1939 року, про що свідчить телефонний довідник 1939 року. Варто, звісно ж, розповісти про цю людину, оскільки вона грала немало важливу роль у політичному та суспільному житті нашого міста в міжвоєнний період. У першу чергу відомо, що отримав у 1910-х роках адвокатську докторантуру. У 1925 році був призначений керівником ізраїльської гміни, яка знаходилася на вул. Шухевича, 78. У цій пробув до початку 1930-х років, про що свідчить газета «Tygodnik Pokucki» від 30 листопада 1930 року. Заступником його був Авраам Самуель Геллер. У кінці 1920-х років також був віце-бургомістром Коломиї, про що свідчить довідник 1928 року. У газеті «Tygodnik Pokucki» від 24 березня 1929 року можна побачити на стор. 5, що Функенштайн був головою наглядової ради Каси ощадності. У газеті «Tygodnik Pokucki» від 29 червня 1930 року дізнаємося, що Леон брав участь як представник єврейської общини у виборах дирекції Каси ощадності. У газеті «Tygodnik Pokucki» від 13 липня 1930 року дізнаємося, що виділив адвокат 10 злотих на функціонування польської бурси ім. Словацького в Коломиї. У газеті «Prawda Kołomyjska» від 28 червня 1931 року можна дізнатися такий факт: «22 червня ц.р. як заступник старости д-р. Новак, канцелярія старости відкрила засідання і оголосила, що указом пана Воєводи він був призначений урядовим уповноваженим паном Мезинським. Потиснувши руку всім радникам, акт знайомства був вичерпаний. Одночасно він зачитав заступникові старости імена громадян, призначених до особистої ради голови Коломийської міської ради з 5 засідателями: 1) Заремба Сатурнін 2) Функенштайн Леон 3) Лібхардт Густав 4) Ашкенази Йоахім 5) Спольський Тадеуш» (переклад із польської мови). У газеті «Nasz Głos» від 25 листопада 1932 року дізнаємося, що Леона Функенштайна обрали в члени правничо-адміністративного комітету (варто зазначити, що в цей комітет також увійшов й Андрій Чайковський). У газеті "Tygodnik Pokucki" від 3 грудня 1933 року можна дізнатися, що Ляхс Марек - один із кандидатів у міську раду(також входив сюди і Болеслав Біскупський, один із власників заводу машин Біскупських). Через 2 тижні його обрали в новостворену міську раду. У газеті «Prawda Kołomyjska» від 29 квітня 1934 року дізнаємося, що Леон Функенштайн – член комітету з розбудови міста з 7 квітня 1934 року. Подальша його доля невідома після радянської окупації Коломиї 1939-го року. У цій будівлі, за даними списку коломийських лікарів 1938 року, знаходився лікарський кабінет терпаевта Андрія Кокодинського. Народився 1891 року, отримав диплом лікаря в 1928 році. Відомо зі списку польських терапевтів, стоматологів та аптекарів 1931 року, що в с. Збараж працював стоматологом. За даними книжки Йосифа Кретовського «Я пам’ятаю…», дані про подальшу долю даного лікаря немає з 1948 року. Також, за даними сайту «Єврейська Галичина та Буковина», довгий час мешкав у цьому будинку директор Коломийської музичної школи Роман Рубінгер (7.04.1893, Снятин – 19.05.1964, Коломия). Роман Рубінгер та його брат Лев народилися у сім'ї службовця Павла Рубінгера у місті Снятині на Станіславщині, тепер Івано-Франківська область. Батько походив з німецького роду, але мати була українка і виховала синів в українському дусі. Роман Рубінгер закінчив місцеву школу у 1902, навчався у Коломийській, а потім у Львівській академічній гімназіях, Львівській приватній музичній школі. Закінчив Вищий музичний інститут ім. Миколи Лисенка у Львові. Перша світова війна застала Романа Рубінгера як офіцера австрійської армії, воював на італійському фронті, був поранений у ліву руку. Коли був створений Легіон українських січових стрільців, він ввійшов до цього формування у чині поручника — 1 бригада УСС Осипа Букшованого. У 1920 році сім'я була змушена виїхати у Галичину до Коломиї, де активно включилися у культурно-мистецьке життя міста. Тут Романа Рубінгера прийняли на посаду викладача скрипки в учительській семінарії Українського педагогічного товариства «Рідна школа» відкритого в приміщенні «Народного дому». Крім скрипки вчив грати на альті, віолончелі, контрабасі, і з учениць семінару створив камерний оркестр, який пізніше розрісся до симфонічного оркестру, у якому уже брали участь і учні чоловічої та жіночої гімназій. Одночасно керував хором у супроводі оркестру. Щонеділі хор співав Літургію в українській церкві, послухати яку приходили і поляки. Диригування не оплачувалося, а одного разу, для купівлі фаготу, необхідного для симфонічного оркестру, віддав свою місячну зарплату — тому доводилося підробляти у міському кінотеатрі «Марс» супроводжуючи 2 сеанси німих фільмів грою на скрипці під акомпанемент фортепіано Марії Кічури. З ініціативи композитора Станіслава Людкевича у Коломиї в 1928 була відкрита філія Вищого музичного інституту ім. Миколи Лисенка у Львові. Роман Рубінгер був її першим директором, вів у ній клас скрипки, викладав теоретичні дисципліни. 1930 року на запрошення Рубінгера до Коломиї переїздить викладати Галина Миколаївна Лагодинська. Вихованці філії вивчали музику від Баха до музики композиторів XX ст., зокрема українських, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Нестора Нижанківського. Крім роботи у філії, Роман Рубінгер працював з хором чоловічої гімназії, з хором «Коломийський Боян». У «Коломийському Бояні» познайомився з Романом Ставничим — Рубінгер стає диригентом оркестру, Ставничий — диригентом хору. Музичні колективи давали багато концертів, виконували твори Гріга, Бетовена, Вагнера, Мендельсона, Шуберта, Бізе, кантати Лисенка «Б'ють пороги», «Радуйся, ниво неполитая» та інші твори. Була поставлена опера Миколи Лисенка «Ноктюрн». 1931 року диригував під час гастролей у Коломиї Михайла Голинського. 1937 року диригував на вечорі, присвяченому 40-річчю письменницької діяльності Ольги Кобилянської за її участі, коломийським театром імені Тобілевича зіграно виставу «Крицеві душі» за повістю «Апостол черні» у постановці Олекси Скалозуба. Перед початком Другої світової війни оркестр під його орудою супроводжував оперу «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського в постановці Антіна Рудницького. Рубінгер доклав великих зусиль до відкриття першої української музичної школи в Коломиї у 1933 році. Працював у ній до смерті, згодом філію закрили, залишилася тільки музична школа. Також директор Коломийської дитячо-музичної школи Роман Рубінгер переховував двох жидівочок, які навчалися в нього в школі. У радянський час Рубінгер працював спочатку директором музичної школи, а після призначення на цю посаду Н. Кибкала, викладачем скрипки. 1945 року диригував на постановці Семеном Ткаченком «Грози» Островського. Диригував шкільним симфонічним оркестром навіть після перенесеного інфаркту. У музичній школі працював до останніх днів. Помер Роман Рубінгер у 1964 через декілька тижнів після диригування симфонічнмм оркестром на конкурсі у Івано-Франківську. Похований на старому коломийському цвинтарі «Монастирок». (за даними Вікіпедії). Із 1948 року – житловий фонд. За спогадами коломиян, на 1 поверсі за часів СРСР діяла канцелярська крамниця, де продавали не тільки канцтовари, а й реактиви, приладдя для шкільних лабораторій. Зараз знаходиться на 1 поверсі кафе «На Театральній» та аптека. Автор: Ілля Криворучко