Щороку приблизно 90-100 тис. людей з 60-ти країн світу приїздять подивитися на коломийський Музей писанки. Найбільше відвідувачів з Польщі, Німеччини, Канади, Сполучених Штатів Америки, Австралії. Крім цього, є туристи й з екзотичних країн, які розташовані дуже далеко від нас. Це Тайвань чи Китай, наприклад. Також варто відмітити, що з усіх областей нашої країни туристи їдуть саме в Коломию.
Тут подивитись дійсно є на що. Фонд музею налічує близько 12-ти тис. унікальних творів, а в експозиції представлено трішки більше ніж 2 тис. експонатів. Площі не дають можливості показати більшу кількість.
За свою майже 20-літню історію Музей писанкового розпису став візитною карткою Коломиї.
“Сама оригінальна будівля створила рекламу музею, й туристи, в першу чергу, прагнуть відвідати його. Він став популярним”, – розповідає завідувачка музею Оксана Ясінська.
Але, на жаль, зовнішній вигляд візитівки зараз не в найкращому стані. Нещодавно на нашому сайті ми опублікували опитування, де запитали коломиян,
що вони думають про стан Писанки. Відповідь була одноголосною – треба реставрації.
Пізніше це саме питання ми поставили і в соціальних мережах. Ось кілька найпопулярніших відповідей: “Серце крається, адже нещодавно Писанка була в гарному стані”, “Погано виглядає. Все сиплеться і фарба лущиться”, “Втрачає свій привабливий вигляд”, “Реставрації потребує вже давно”, “Не має естетичного вигляду”, “Потрібне оновлення фасаду”.
Багато людей стверджує, що реставрували "Писанку" кілька років тому, але результату роботи зараз не видно взагалі. Справді, це було не так давно, у 2017, якщо бути точним. Тоді тільки підмалювали фасад музею.
Не заперечують необхідність капітального ремонту й музейники. Директорка Національного музею Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського Ярослава Ткачук розповіла нам причини нищення фасаду та скільки потрібно коштів на капітальний ремонт.
Пані Ярослава розпочала з самого початку. Музейниця стверджує, що через те, що музей будувався в дуже короткі терміни, виконати якісно роботи не вдалось. А повної реконструкції з часу створення музею ще не було взагалі, проводили тільки поточні косметичні ремонти. Власне, саме такі були два роки тому. Експлуатація приміщення є дуже активною через велику кількість відвідувачів. Це сильне навантаження, тому "Писанка" потребує елементарної підтримки.
"Музей побудували у 2000 році за дуже короткий термін. Це сьогодні дається взнаки. Звичайно, що ті будівельні матеріали, які тільки-но вийшли на ринок, на той час ще не пройшли достатнього тестування. З часу будівництва пройшло вже майже 20 років, тому сьогодні ми потребуємо капітального ремонту для самої сфери яйця”, – каже директорка.
От, власне, саме через опуклу оболонку зараз виникають проблеми. Під час будівництва інженери дуже довго спочатку не могли знайти способу збудувати таку конструкцію. Відповідь знайшли, коли будували пам’ятник писанці в Канаді. Тоді до цього були задіяні конструктори з NASA. Ця сфера є дуже специфічною. Вона вилита з бетону. Тоді це було таким собі ноу-хау. Шукали навіть методику побудови самого риштування й дерев’яної конструкції, яка давала б можливість відливати шар за шаром писанку.
І от коли вже була вибудувана сама сфера яйця, вирішили її утеплити пінопластом, який потім покрили “Драйвітом”. Фірма давала гарантію на 20 років, що це покриття є якісним та довготривалим. Тоді ніхто не врахував, що пінопласт не має такого терміну гарантії. І от саме він з часом почав руйнуватися.
“Я думаю, що коли починалось покриття цілої сфери, бетон не був повністю сухим. Саме тому ми й маємо ці проблеми. Самі стінки бетону протримали в собі цю вологість, і от, власне, саме вона завдає нам дуже багато клопоту. Ми практично кожного року у сфері яйця змушені робити побілку, бо віддувається фарба. Також причиною руйнувань є й зовнішні чинники, наприклад, перепади кліматичних умов: мороз, потім вологість, потім сонце – все це дуже агресивно впливає на зовнішню оболонку”, – каже Ярослава Ткачук.
Щоб позбутися проблеми, треба викорінити причину. Саме тому, щоб зробити капітальний ремонт фасаду, необхідно знімати повністю пінопласт та “Драйвіт” з верхньої оболонки й, перш за все, висушити все.
Ярослава Ткачук каже, що просте підфарбовування – це нерентабельно витрачені кошти. Останній косметичний ремонт обійшовся майже в 150 тис. грн. А щоб зробити все до порядку треба припинити роботу музею хоча б на півроку в теплу пору року. А це період, коли найбільше гостей й туристів в місті. У Коломиї щороку влітку фестиваль. Всі турбуються, як це буде виглядати. На капітальний ремонт необхідно приблизно 5 млн грн.
Власне, саме через фестиваль роботи тоді (під час будівництва) робились дуже швидко, відповідно тому зараз є проблеми. Тоді святкували 10-літній ювілей.
Саме в той час колишній голова адміністрації уже покійний Михайло Вишиванюк зробив все для того, щоб запустити державну програму малих міст на Прикарпатті. І в останній рік до неї внесли Коломию. Тоді коштів не вистачало на ремонт водогону, каналізацій, доріг, самих будівель тощо. Тому питання побудови музею постійно відтягалося. Але, все ж таки, пана Михайла Вишиванюка вдалось переконати, що Коломиї справді необхідний Музей писанки, бо до того часу він не мав сталого місця.
Мало хто знає, але Музей писанкового розпису в Коломиї був створений ще у 1987 році. Першим приміщенням для нього стала дерев’яна церква Благовіщення, але там музей проіснував тільки два роки. У 90-му році церкву було передано релігійній громаді. Кілька років музей містився в непристосованому приміщенні. Приїжджали етнографи, мистецтвознавці, бо саме із створення Музею писанкового розпису розпочалося відродження писанкарства в усій Україні. Почали організовувати конференції, з’їзди, майстер-класи, школи писанкарства. Саме тому питання створення окремого приміщення для музею в той час було дуже нагальним.
Коли почали працювати над проектом, було безліч різноманітних пропозицій, розглядали різні місця розташування музею тощо. І в кінцевому результаті взяли до уваги проект, який багато років до того був зроблений у вигляді макету. Його розробив коломиянин Володимир Блащук. Звичайно ж, його дещо змінили, але концепцію зберегли.
Автор: Ярина БАЛАБАНИК
Фото: Андрій КАНЯ
