Досить задоволена мама
- Я пам'ятаю, як мама одного разу нарядила мене циганкою - хустка, намисто, навіть гриму трохи, і ми з нею танцювали циганські танці, - повідала мені одна доросла жінка. - Не знаю, що тоді на неї найшло. Вона і сміялася рідко, я звикла бачити її пригніченою. А в той вечір я сама собі не вірила - невже вдома може бути так добре, так спокійно?
Знаєте, що найбільше потрібно дітям, особливо маленьким дівчаткам?
Їм потрібна досить задоволена мама - та, яка поділиться з ними умінням бути задоволеною життям.
Просто щасливої матері тут недостатньо. Якщо щаслива мати живе в своєму прекрасному світі, залишивши дитину на няню, це не спрацює. Та й без няні - якщо мама замикається в кімнаті з телефоном і там щаслива, дитину такий хід навряд чи надихне.
Вона має вписуватися в картину того життя, яке робить маму досить задоволеною, ось в чому заковика.
Досить задоволена мама дає приголомшливий приклад. Через неї дитина дізнається, що в цьому недосконалому світі можна не просто виживати, а й отримувати задоволення - від дружби, розмов, квітів на дачній клумбі, від подорожей на поїзді, і прогулянок за руку. Раз мама вміє так жити - значить, світу можна не боятися. Значить, можна не витрачати сили на опанування тривоги, а просто рости, привільно і спокійно.
Депресивну мати психоаналітики називають мертвою.
Вона і справді мертва як провідник від світу великого до світу маленького, пахне випрасуваними простирадлами і курячим бульйоном. Енергія великого світу не проходить через неї, вона замкнута на собі і своїй внутрішньому болі, і тому дитині теж не вистачає дихання життя. Їй душно, вона скута у рухах, вона бере на себе непосильне завдання оживити свою матір і, не впоравшись, отримує руйнівний досвід безпорадності.
Неспокійна мати вчить хвилюватися.
Їй навіть не треба нічого пояснювати, щоб тривога стала тим базовим табором, з якого зиркаєш на всі боки в пошуках наближення лиха. Ти не дихаєш, ти на сторожі, тому що якщо сьогодні був безхмарний день, то до вечора з луків потягне не медом, а порохом, і мати втомлено мовить - я ж говорила. І кожний світлий момент буде сприйматися як провісник нового нещастя, яке вже причаїлося за рогом і показує дрібні зубки.
Світ ворожої матері складається з супостатів, і кожна хороша на перший погляд людина одного разу поповнить їх число. Довіряти нерозумно, ладити неможливо, прив'язуватися всією душею небезпечно, тому що, прив'язавшись до потенційного ворога, ти і сам стаєш трохи чужим, а мама чужих не любить. Та й своїх - не завжди. Тільки якщо дуже лояльні, якщо не показують своє підозріле нутро, а тільки маску всім задоволеного і нешкідливого зайчика. Дивись, мама, яка я гарна.
Нещасна мати щоразу нещаслива по-різному.
Її шкода до сліз в подушку, але плакати треба тихо, щоб мамі не стало ще гірше. Їй завжди гірше, ніж іншим, це головне правило в домі. Друге правило наказує "Ні веселощам!". Веселе обличчя рекомендується зняти в передпокої, щоб не ображати ним материнське нещастя, і переодягнутися в мікс співчуття і нескінченної сервільності. Бо що б дитина не робила і не говорила, розлад її матері буде тільки наростати.
І зовсім інакше, коли мати задоволена і готова ділитися.
Вона може варити борщ, отримуючи задоволення від процесу, а дитина буде порпатися поруч, і це буде кращий в світі час і найкраща любов. Або ось прибирання, яке крутіше свята. Вимити підлогу справжньою шваброю, розсадити плюшевих ведмедів, і мама скаже - ну, подивися ж, як стало класно, як мені подобається наводити з тобою порядок. Не розвивати моторику, не готувати до школи, а просто плавати в своєму вдоволенні - розслаблено, ніжно, довіряючи тому, що світ не дасть потонути. Клянуся, жоден інший досвід в світі не дарує стільки права бути і стверджуватися.
Дитина бачить світ через матір - поки тільки так, і її погляд, її вираз обличчя - це метафора, того що відбувається за стінами будинку. Якби дитина мала можливість назвати словами те, що відбувається в її душі, вона б, напевно, сказала ось що: "Мама, мені по-справжньому добре, коли добре тобі - настільки, що ти розділяєш зі мною своє задоволення і безтурботність. Тоді я відчуваю, що і сама зможу вирости стійкою ". Та жінка, яка згадувала свій раптовий" циганський "вечір, говорила, що все своє дитинство намагалася зробити маму задоволеною. У хід йшли п'ятірки, слухняність, приховування свого дитячого смутку - все заради зайвої посмішки на улюбленому обличчі.
Але марно. Пізніше їй довелося пройти величезний шлях, щоб навчитися бути самій задоволеною і не картати себе за те, що не виходить "оживити" свою найріднішу людину.
Втім, ні одній дитині це не під силу. Бути задоволеною - це завдання дорослої людини.
Досить задоволена мати дає досвід того, що:
* Можна хворіти і видужувати, і це - нормальна частина життя;
* Можна сваритися і жахливо злитися одне на одного, але любов при цьому нікуди не йде;
* Можна бути великодушними;
* Можна стикатися з великими проблемами, не руйнуючись і не втрачаючи опори під ногами;
* Можна любити несхожість;
* Можна сміятися над тим, що лякає, і тоді страх стає меншим;
* Можна сьогодні шикувати, а завтра пити чай без цукерок, і це теж нормальний перебіг життя;
* Можна переживати втрати і ридати, а потім знову знаходити приводи для радості;
* Можна мати різні погляди і все одно бути близькими;
* Можна бути недосконалою, і життя все одно буде до тебе милосердним.
Оксана Фадєєва