Неподалік від Коломиї, у самому серці Івано-Франківщини, відбувається справжнє історичне повернення. У Долині — місті, що всього за дві години їзди від Коломиї — невдовзі знову видобуватимуть сіль. Не просто копалину, а справжній скарб з тисячолітньою історією, що формував не лише економіку, а й культуру всього Прикарпаття.

 

 

Долинське родовище — одне з найстаріших у всій Україні. Перші згадки про солевидобуток тут сягають ще княжих часів. У середньовіччі торгівля сіллю була стратегічно важливою: “біле золото” йшло на ярмарки, у королівські комори, до монастирів, а також у Коломию — важливий торгівельний центр на перехресті соляних і ремісничих шляхів. Сіль звідси, можливо, потрапляла навіть у бочки зі шкірами, які дубилися в коломийських майстернях, або до столу у місцевих ґаздів, які добре знали, що якісна сіль — це не розкіш, а основа смаку й збереження їжі.

 

 

Після Другої світової війни Долинський солевиварювальний комбінат був серцем місцевої промисловості. Та з часом виробництво занепало — через застарілі технології, втрату ринків і зміну економічних пріоритетів. Колись гучне ім’я «Долинська сіль» стало згадкою для старших і несподіванкою для молоді. Тепер — новий шанс. Місцева влада активно працює над відновленням видобутку. Уже розробляється проєкт освоєння родовища, а також проводиться оцінка впливу на довкілля — важливий крок, який дає надію, що це буде не лише економічно вигідно, але й екологічно безпечно.

 

 

Для Коломиї ця новина має не менше значення, ніж для самої Долини. По-перше, це — нові можливості для співпраці: від логістики до туризму. Уявіть собі маршрут «соляними шляхами Прикарпаття», який з’єднує історію Коломиї, Косова, Долини. Або крафтову «долинську сіль» у коломийських ресторанах та крамничках. По-друге, це відродження регіональної гордості. Прикарпаття — не лише про гори та гуцульські співи. Це ще й глибока господарська традиція, яку час відновити. Як казав один старий коломиянин: «Як маєш свою сіль і своє слово — то ти вже не бідний».

 

 

Відновлення Долинського родовища — це не просто запуск виробництва. Це — сигнал. Що ми повертаємось до своїх витоків. Що ми вміємо берегти своє. І що історія — не лише в підручниках, а просто під нашими ногами. Коломия, як культурне і економічне серце регіону, має шанс долучитися до цієї нової сторінки. Бо тільки разом — із сусідами, з пам’яттю, з повагою до своїх ресурсів — ми зможемо не просто вижити, а по-справжньому жити. І, можливо, трохи солоніше — але точно змістовніше.