ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

header-ad

Дмитро Чиборак: Хочемо розширити географію фестивалю за допомогою наших сусідів із Польщі, Румунії та Грузії

Коломия – під вражінням від ХІ "Коломийських представлень". Тиждень, а точніше – 8 днів, були насичені позитивними емоціями, тож "Дзеркало медіа" вирішило підтримати цей післясмак і поспілкуватися з директором Коломийського академічного обласного українського драматичного театру ім. І. Озеркевича Дмитром Чибораком. Він розповів про те, чого ще не знає навіть найуважніший глядач.


А чому, власне, "представлення"?..


- Саму назву (фестивалю – ред.) приписую собі. Здавалося б, близьке до російського «представления», але насправді – старослов’янський, староукраїнський архаїзм. В цьому є якась принада – глибокий український національний театр по духу. Люди на цій території України тягнулися до театру задовго до 1848 року. Представи збирали всі вікові категорії по селах і містах. Це було нормою, неписаною культурою, нефіксованою та нефінансованою. В нас не грали, в нас представляли, грали на представу.


Формат фестивалю


- Тут не обов’язково прем’єрні речі. Ми відшукуємо те, що задавали в первооснові задуму фестивалю – першопрочитання. Вистава може бути в репертуарі театру й п’ять, і десять років, але в Україні вона – неповторна.


Щороку в репертуарі фестивалю є вистава, котра трішки «випадає» з усього формату. Вона існує для того, щоб від неї відштовхуватися: туди «заходити» не можна. Це - прекрасно, бо ми маємо можливість побачити той стан українського театру, який є, а не яким би нам хотілося побачити, чи як ми його трішки прикрашаємо.


Помітили? Цього року без коломийської трупи!


- Бо знов нам скажуть, що ми – найкращі. Треба мати скромність! (сміється)


Наступного року включимо. Ми встигнемо показатися! Давайте покажемо те, що навколо нас: в Україні та за її межами – оце цікаво! На нас ходять і поза фестивалем, за що велика дяка коломийському глядачеві.


Дещо про курйози


- Межі досконалості немає, як і немає межі якості вистави, її художності. Справжній творчий чоловік – актор, режисер, художник, музикант, композитор – щоразу, завершивши роботу, повинен відчувати маленьку нотку невдоволеності. Це – нормально, бо це – спонука працювати до високої майстерності, довершеності.


Спойлер: трішки про ХІІ «Коломийські представлення»


- Наш фестиваль – велике театральне явище. От він формально завершився, а вже тисячі планів, як би зробити його цікавішим наступного разу.


Збільшити, безумовно, географію мистецьких колективів, зокрема, за участі наших друзів із закордону, хоча б сусідів: Польщі, Румунії. Я вже записав собі в умовному списку канадсько-український театр «Заграва». Цьогоріч ішли переговори з нашими колегами з Батумі, Грузія. Вони привезуть відому українську класику - «Украдене щастя» - грузинською мовою.


А ще Полтавський академічний український музично-драматичний театр ім. М. Гоголя обіцяв привезти нам наступного року «Енеїду».


«Коломийські представлення для маленьких»


- Цього року зібрали найбільше лялькових театрів. І виникла думка: чому б не запрошувати на гастролі не просто ці величезні театри, а лялькові, на 2-4 дні? І всю малечу наситити ляльковим мистецтвом поза рамками фестивалю. Це – перший знаковий театр, ще неусвідомлений. Вони – вдячний глядач. Це було б здорово!..


Юлія МАРЦІНОВСЬКА