Уявіть собі українське селище, в якому живе 3000 осіб, а в цьому селищі — суперсучасна пекарня, соціальний кооператив, який сушить і консервує овочі та фрукти; реабілітаційний центр для дітей, силовий майданчик; відремонтовані дитячий садочок і школа, Народний дім, церква і костел, амбулаторія і будинок для сиріт з інвалідністю.
У центрі скрізь прокладені плиткові хідники, є очисні споруди й каналізація, і дамба, яка частково вгамовує р. Чорняву під час повеней. Височіє тут пам’ятник Кобзареві, і, звичайно ж, як без ресторанного комплексу, в якому і бенкетна зала, і піцерія, і перукарня, і дитячі студії та гуртки, і навіть музей. Це —колишнє історичне містечко Обертин, яке тепер є селищем Тлумацького району.
І, як ви, мабуть, здогадалися, до всього вищеперерахованого має безпосередній стосунок відомий прикарпатський бізнесмен, депутат Івано-Франківської обласної ради Богдан Станіславський. Він, правда, народився в Коломийському пологовому будинку, але виростав в Обертині, а у 15 років знову повернувся до міста свого народження - Коломиї, де живе дотепер. В Обертині п. Богдан почав свій трудовий шлях зі складальника гусениць в місцевій Сільгосптехніці, а тепер став тут основним рушієм селищного розвитку, співпрацюючи з місцевими органами влади, залучаючи до Обертина кошти і власні, і з районного та обласного бюджетів, а також з різних вітчизняних та міжнародних проєктів.
Під час прес-туру, який відбувся днями, учасники мали можливість наочно побачити те, що встиг зробити цей підприємливий покутянин за свій 51 рік. А в турі брали участь і педагоги, і бізнесмени, і громадські активісти з Коломийської ОТГ.
Хтось у розмові наголосив, що п. Богдан Станіславський приємно вражає своїм бізнесовим мисленням — швидко орієнтується в економічній ситуації, відкидає зайве, схоплює головне, а найважливіше — діє. Хтось признався, що не міг собі такого уявити і шкодує, що багато людей про це нічого не знають. Комусь п. Богдан Станіславський заімпонував своїм простим характером, своєю доступністю: «Людина багата, потужна, а поводиться як рівна з рівними». А дехто вважає, що до Обертина треба тепер робити спеціальні екскурсії та показувати підліткам, як може розвиватися кожне село чи наша Коломия, якщо в ній є такі люди.
Але Обертин — це лише один напрям діяльності Богдана Станіславського. Він каже, що хоче селище зробити таким, з якого не хотілося б виїжджати. І справді, порівняти Обертин 2000-го і 2020-го — це очевидна різниця. Звичайно, якщо в державі й надалі не буде соціальної і правової справедливості, то навіть, збудувавши в Обертині Париж, його й далі покидатимуть люди. Хоча я тут трохи перебільшую, адже до цього селища перебрався жити зять з Франції, справжній француз, якому добре в Обертині, і якому фірма Станіславського збудувала добротний будинок. До речі, незабаром в Обертині відкриють 12-квартирний будинок, який фірма Богдана Станіславського збудувала для своїх працівників.
Богдан Станіславський вірить у те, що попереду все буде добре. Це ще одна його відмінна від багатьох риса. А вірить, мабуть, тому, що є віруючим, християнином. Ні для кого не секрет, що він є парафіянином катедрального собору УГКЦ в Коломиї, до того ж — старостою хору. Цей величний храм для Богдана Станіславського, як рідна духовна домівка. Саме він з сім’єю став меценатом розпису нашого величного собору Преображення Христового на вул. Театральній, завдяки його щедрій пожертві маємо ікону покровителя нашої єпархії Блаженного Священномученика Миколая Чернецького. Власне тому й прес-тур почався з катедрального собору, зі спільної молитви біля цього образу та з благословення його преосвященства владики Василія.
Справи духовні, як знаємо, мають найбільшу вартість. Церкви, собори, ікони переживуть нас і нагадуватимуть про тих, хто колись їх фундував, будував, підтримував. Богдан Станіславський буде в переліку тих меценатів духовного життя на чільному місці. І в цьому переконалися учасники прес-туру, коли після молитви в соборі власне й почався тур. Отже, наступним місцем, яке вони відвідали, був християнський садочок-захоронка ім. Блаженної Тарсикії, який у будівлі поруч. У ньому виховують 42 дітей. До нього теж доклав зусиль п. Богдан Станіславський.
Та ще більше враження справила католицька школа-садочок ім. Івана Павла ІІ під опікою «Карітаса» на вул. І. Франка. Завідувачка п. Галина провела учасникам коротку екскурсію цим справді сучасним європейським навчально-виховним закладом, у якому панує християнський дух, який вражає охайністю й затишком. Тут на одній з шафок ми помітили прізвище Злата Станіславська. Так, це донька п. Богдана, яка тут теж навчається. Дівчина — вже корінна коломиянка. Це її місто і місто її братів та батьків. Це місто, в якому п. Богдан став добрим самарянином для єпархій, храмів, християнських шкіл і садків. І в католицькій школі-садочку є його велика участь.
А неподалік всі звернули увагу на майже збудовану церкву Святого Пантелеймона біля єпархії, яка нагадує нам однойменну історичну церкву в Крилосі під Галичем. Її теж допомагає споруджувати Богдан Станіславський. А ще він долучився до ремонту давньої коломийської церкви святого Михаїла, яка наступного року відзначатиме свій 150-річний ювілей. За ці заслуги коломийського підприємця і мецената нагородили державною нагородою Ватикану Папським Лицарським орденом Святого Сильвестра та іншими церковними нагородами.
Учасники прес-туру були знову вражені, коли під’їхали до ошатного будиночка, в якому тепер міститься осідок Коломийської єпархії ПЦУ і владики Юліана. Це приміщення з цісарської доби пережило різні свої періоди і врешті стало духовною обителлю. Фірма Богдана Станіславського відновила будинок, спільно з духівництво упорядкувала територію і все тут засяяло красою та наче омолодило всю вулицю Коновальця. Власне Патріарх Філарет приїхав в уже оновлену будівлю і нагородив Богдана Станіславського орденом Святого Миколая УПЦ КП.
Власне на цю рису Богдана Станіславського, пошанування всіх, хто проповідує слово Боже, незалежно від конфесій, звернули також увагу учасники прес-туру. Так, він допомагає і православним, і католикам, і протестантам, і всі його за це шанують. А для лідера це дуже важливо, коли він уміє гармонійно співжити з усіма. Власне у розмові з п. Богданом ніхто не чув якихось різких висловлювань, агресії, зверхності ні до кого — ні до тих суперників, які біжать з ним біговою виборчою доріжкою і деколи намагаються підкласти ногу, ні до конкурентів-бізнесменів, ні до молодших, ні до старших.
Учасники прес-туру також чули відгуки про Богдана Станіславського: «Він за що береться — те закінчує, а не лишає на когось чи на завтра». І переконалися в цьому, щодня спостерігаючи як оновлюється Музей писанкового розпису в Коломиї. Тепер уже зрозуміло, що цю мистецьку споруду таки оновлять та збережуть. Залишається лише повірити в те, що люди все це оцінять.
Учасники туру не бачили, але чули про ще одну складову діяльності Богдана Станіславського — його будови поза Івано-Франківщиною. Відомо, що його фірма допомогла побудувати церкву УГКЦ в м. Бердичеві Житомирської області. Духовні храми за його підтримки виросли й оновилися в м. Костянтинівці та м. Краматорську Донецької області, а в м. Дружківці його підприємство спорудило велику каплицю. Завдяки Богданові Станіславському освятили ще одну греко-католицьку церкву ім. Петра й Павла у м. Південному (Южному) на Одещині. Надав він допомогу й церкві у селищі Нові Білярі Одеської області та церкві в Севастополі. А південно-східний край України, як знаємо, проблемний, на Донбасі триває війна. Однак Богдан Станіславський і його працівники зуміли в непростій ситуації подати християнську руку допомоги тамтешнім вірним і нашим захисникам Вітчизни.
Засідаючи в обласній раді, Богдан Станіславський сприяв виділенню коштів з бюджету на прикарпатські церкви у Нараївці та в Маріямполі, бере активну участь у депутатській діяльності.
А якщо додати масу тих дрібних, але корисних і добрих справ Богдана Станіславського (фінансування книжок, виставок, фестивалів, допомога хворим, бідним тощо), то про нього можна написати велику книжку чи зняти багатосерійний фільм. Тепер Богдан Станіславський у розквіті сил, сповнений мрій і надій, іде з великим багажем професійних, і життєвих знань, з громадським і партійним досвідом. Він бачить велике і мріє про велике. І в цьому переконалися не лише учасники прес-туру, а всі, хто мав з ним справу, хто знає про його підприємницьку та меценатську діяльність, його характер і вдачу.
Микола САВЧУК