Закрити не можна допомогти. Де поставити кому?

Міста Прикарпаття одне за одним отримують статус “червоних зон”. Люди, а в першу чергу підприємці, через введення жорстких обмежень та відсутність якісної комунікації налякані та дезорієнтовані, адже не знають, що їх чекає. Транспорт, школи та садки, базари, ресторани й магазини - робота цього всього тепер під знаком питання. Для когось - це великі незручності, для дрібного бізнесу - фактично безгрошів’я, борги і ризик не пережити карантин. З іншої сторони, не зважати на стрімке поширення вірусу теж не можна, адже під ризиком тоді опиняться життя людей. Ситуація потребує розумного балансу між обмеженнями та свободою підприємницької діяльності. Це складно, але можливо, переконаний депутат обласної ради, відомий прикарпатський підприємець та благодійник Богдан Станіславський. 

- Центральна влада віднесла вже три прикарпатські міста, серед них і Коломию, до “червоної зони” карантину та вводить нові обмеження. Багато хто, в тому числі місцева влада, розгублена. Як діяти?

Ситуація дуже непроста. Легких рішень немає. Саме тому, зараз, як ніколи, людина потребує держави. Люди платять податки для того, щоб держава та місто захищали їхнє життя, їхню свободу і безпеку, їхній добробут. 

Що показав коронавірус? Коли лікарі мають боротися за життя людей - держави нема. І тих податків, що ми заплатили за медицину, нема. Фонд боротьби з COVID-19 пішов на дороги і МВС. А устатковувати лікарні і купувати захист для медиків далі має сама громада.

Держава обмежує нам свободу пересування і свободу підприємницької діяльності - каже, що для нашої безпеки. Але не каже, як люди мають заробити собі на життя, сплатити податки і далі забезпечувати лікарні. А держава не запропонувала жодної компенсації для тих, кому вона заборонила заробляти. Не треба забороняти. Як не здатні запропонувати рішення - то не заважайте працювати.

- Найбільше обурення викликає обмеження для дрібного бізнесу. Вони такі, що фактично унеможливлюють його діяльність. До чого це може призвести? 

Якщо влада закриває заклади, то працівники не отримують зарплату, підприємці не платять податки. І всі троє дружно ідуть на біржу реєструватися як безробітні. COVID-19 з'явився не вчора і не сьогодні. А мистецтво управлінця полягає не в тому, щоб тотально все закрити при першій загрозі. Але навпаки, щоб придумати як допомогти працівникам, підприємцям та й один одному бути корисними та заробляти гроші в умовах загальної небезпеки.

- Вам не здається, що у посиленні карантину зараз багато політики?

Так. І це не дивно, адже через два місяці - місцеві вибори. Кожен політик хоче отримати якусь вигоду з ситуації. яка склалася. Але де тут вигода для підприємців? Її немає і я це знаю. Адже вчора більша частина працівників нашого ресторану "Вілла Фамілія" в Коломиї (крім тих, хто працює на доставку) пішли додому. І ми не знаємо, що їм сказати, бо нам також нічого не пояснюють. Закрити заклади — просте, але дуже не ефективне рішення. Бо зробити дрібний бізнес, культуру та церкву крайніми у тому, що хвороба поширюється  — це найгірший варіант з усіх можливих. Це зрада всіх, хто протягом років своєї праці чесно платив податки та служив суспільству. І коли прийшов час владі допомогти — вона закриває двері.

- Хіба можна так легковажно ставитись до вірусу? 

Ми не заперечуємо існування COVID-19. Ми говоримо, що готові навчитися працювати та бути корисними місту в цих тяжких умовах. У виборі між жорстким карантином та відсутністю реакції на спалах захворюваності варто знайти розумний баланс — створити умови, щоб люди могли заробляти на життя без ризиків для здоров'я.

Пандемія — це нова реальність життя у світі. Вона не вщухне сьогодні, як і не вщухне після місцевих виборів.

Ми маємо знайти системний довготривалий баланс між безпекою здоров'я і здатністю мешканців міста прогодувати свої родини. Владі потрібно просто не заваджати. В ідеалі - допомогти.

- Але ж не місцева влада впливає на перелік обмежень? 

Місцева влада не може вмивати руки та кивати на Київ. Є міста, які борються за свій бізнес. А є такі, де вдаються до легких кроків. Скажімо, скасувати податки на один місяць. На перший погляд, це непогане рішення, правда. Але якщо вникнути глибше, то, по-перше, це ніяк не рятує дрібний бізнес від безгрошів’я. По-друге, місто, як наслідок, недоотримає значні суми коштів. А вони зараз, повірте, дуже потрібні. Підприємці ж просять просто дозволити їм працювати. Бо бізнес не можна просто так зупинити, а потім так само легко запустити знову. Через це багато людей зараз опинились перед ризиком втратити свою власну справу. І скасовані податки їм вижити не допоможуть. Єдиний вихід - знайти формулу, що дозволить їм безпечно працювати. Але ж для того і є влада, аби вирішувати проблеми на користь людей. Хіба не так?