Нехай Господь Бог щедро благословить усім вам день Різдва Христового. Нехай забере наш смуток і тривогу. Нехай буде нашим світлом, нашою надією. Сьогодні разом із пророком Ісаєю ми хочемо сказати на весь світ: почуйте, аж до краю землі, бо з нами Бог! Христос народився! На цьому наголосив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у день Різдва Христового. Предстоятель очолив урочисті Богослужіння в Патріаршому соборі Воскресіння Христового: Різдвяну утреню та Архиєрейську Божественну Літургію.
З Главою Церкви співслужили: Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кулбокас, єпископ-помічник Києво-Житомирської дієцезії Олександр Язловецький, єпископ-помічник Київської архиєпархії владика Йосиф Мілян, куріальний єпископ Києво-Галицького Верховного Архиєпископа Степан Сус та духовенство Київської архиєпархії.
У різдвяній проповіді Предстоятель УГКЦ скерував свою увагу на Боже слово, яке, за його словами, сьогодні звіщає, що убога стаєнка стає центром всесвіту, а Бог, воплотившись, — силою, надією і благословенням людей усіх часів і народів. Глава Церкви підкреслив непросту дорогу до Вифлеєму українського народу в трагічні часи війни, пригадав секрет стійкості українського народу, закликав українців не боятися прийняти радість про Різдво, яка, на його переконання, є великим Божим даром, а також огорнув словами радості й тепла всіх, кому сьогодні важко.
«Бог не хоче, щоб Його боялися. Він хоче, щоб Його любили. Сьогодні Син Божий дитячими ручками огортає людину, огортає кожного, хто плаче чи сумує. Бог огортає темряву цього світу, а людину, яка потрапила в лабета смерті, наповнює небом, Божественним світлом», — ствердив Глава УГКЦ.
Проповідник зауважив, що ми сьогодні бачимо Вифлеєм як місце паломництва, куди прибули мудреці зі Сходу, щоб поклонилися Дитяткові. «Що означає поклонитися новонародженному Спасителеві? Поклонитися цій Божественній Дитині означає Її прийняти, як Марія приймає сьогодні Божественного Сина на свої руки. Поклонитися означає чувати над життям, його зберігати. Поклонитися — це прийняти небесну радість», — підкреслив Патріарх.
Відтак Блаженніший Святослав підкреслив, що непростою була дорога до Вифлеєму українського народу в ці трагічні, страшні часи війни. Проповідник пригадав, як, ідучи до Різдва, українці сумнівалися, чи взагалі можливо святкувати й радіти серед смутку війни. Сьогодні Боже слово нам каже: не бійтеся радіти! Бо ця радість, яку сьогодні нам звіщає ангел і дарує наш Господь, не є радістю від земного миру, добробуту, гармонії чи всього того іншого, що походить від людини. Ця радість є великим Божим даром!» — запевнив він.
Проповідник пригадав, як в часи комуністичного режиму українська коляда була певною формою соціально-політичного протесту, духовною зброєю, яку боялися комуністи. «Колядували наші упівці у криївках, колядували сталінські в’язні на холодних просторах Сибіру, колядувала підпільна Церква. Зростаючи в тій радості ми покріплялися на силі, отримували необхідні засоби духовної боротьби для того, щоб перемогти. І так сталося, бо де сьогодні є всі ті, що затуляли рота українцеві, який колядує? Щезли як роса на сонці!» — зазначив архиєрей.
Наприкінці Божественної Літургії з різдвяним вітальним словом звернувся Апостольський нунцій архиєпископ Вісвальдас Кулбокас. Він наголосив, що саме сміливість і Боже спадкоємство пояснюють і просвітлюють нам нашу велику гідність. «Бажаю вам і собі повноцінно жити даром народженного Ісуса для нас і мати серце мати сповнене сміливості. Коли диявол побачить, що ми не боїмося ні його спокус, ні війн, які він вигадує це буде його поразкою», — сказав архиєпископ.
Насамкінець Блаженніший Святослав попросив усіх разом заколядувати, щоб поділитися різдвяною радістю з усіма, хто її почує.