105 річниці  від дня народження  Василя Симчича  присвячується...

Зіновій Симчич  -  провідний  актор Коломийського академічного обласного українського театру ім. І. Озаркевича, наслідуючи  кінематографічну  творчість свого Батька   Василя Симчича,   знову з’явився  на екранах кінотеатрів  в епізодичній ролі  сільського фельдшера Флюса    в українському фентезійному фільмі режисерки та сценаристки Олени Каретник «Тільки диво»,  який коломийські глядачі мали змогу переглянути на минулому тижні в кінотеатрі «Стрічка».

Для тих, кому не вдалось його побачити, скажу, що це сімейна різдвяна казка, події в якій відбуваються в Малий Льодовиковий період.  Це зворушлива історія сімнадцятирічного юнака Северина,  який живе разом із родиною в мальовничому гірському місті, яке потерпає від нескінченної зими впродовж семи  років. ^[5] Северин небагатий, проте добрий і сміливий юнак , незважаючи на негоду і ризикуючи життям, вирушає  в дорогу , щоб привезти відомого лікаря для батька, який був  важко поранений, рятуючи рідне місто від руйнівної льодотрощі . На його шляху багато перешкод: стихійні лиха, таємничі літаючі істоти і  хижі звірі. Події фільму розгортаються в переддень свята Миколая. Головні герої вірять в  Різдвяне диво  і ця віра дозволяє їм не лише долати труднощі, а й пізнати міцну дружбу  і знайти справжнє кохання .   Зйомки фільму розпочалися у грудні 2017 року. Вони відбувались  в туристичному комплексі «Буковель», де, як стверджують джерела, спеціально для зйомок фільму побудували локацію «Дім Марії»,  створили  казкове містечко Ніколас Сіті та  штучну ковзанку.^[4]

Завершилися зйомки українського фільму-фентезі «Тільки Диво» у Франції , про що повідомлялося на сайті Держкіно. Спеціально для останніх зйомок кіногрупа на тиждень виїхала до Франції, на Монблан, у містечко Шамоні. Тут, у природному льодовику, відбуваються пригодницькі сцени з головним героєм фільму-фентезі юнаком Северином, який, подорожуючи зі своїм вірним собакою Сніжкою, несподівано потрапляє до крижаної печери.

Кінофестивальна прем'єра стрічки відбулася у листопаді 2019 року на 15-му Міжнародному кінофестивалі фільмів для дітей та юнацтва «Ролан» у Єревані, де фільм отримав спеціальний приз журі.^[12]

Постановники фільму використали   багато спецефектів і казкових персонажів, що насправді  створює атмосферу  казковості і очікування дива. Над спецефектами до фільму працювала українсько-американська компанія Gloria FX. Вона знана у світі, зокрема, за роботами над кліпами світових зірок.

Над стрічкою працювали понад шість сотень фахівців, серед них — більш як 200 акторів та професійні фігуристи.  У фільмі задіяно багато цікавих акторів , як  вже добре відомих в глядацьких колах:  Сергія Озіряного, Петра Миронова, Євгена Нищука, Анжеліку Савченко; так і зовсім молодих – талановитих і перспективних акторів-дебютантів — виконавців головних ролей: Георгія Ярмоленка, Марію Герасименко, Марію Тараненко. Зовсім юний  актор  Георгій Ярмоленко  талановито  зіграв головну роль  - сина Ніка та Марії Северина.  Образ Ніка втілив на екрані  екс – міністр  культури Євген Нищук.

В епізодах  з’являється на екрані  актор Коломийського  театру Зіновій Симчич, син Василя . Це не  перша його екранна роль, що дає підставу стверджувати про  спадкоємність  обдарування і продовження  справи Батька, який присвятив своє життя  театрові і кіно  і ввійшов у золотий фонд української кіноскарбниці  в неперевершеному образі Захара Беркута.

Зіновій Симчич  неодноразово знімався  у масових сценах і епізодичних ролях українських фільмів, але  найбільш відомою його кінороботою була головна роль  у кінофільмі  Дмитра Сухолиткого – Собчука  «Борода», який  , окрім вітчизняного глядача мали  можливість побачити учасники міжнародних кінофестивалів  в  Тбілісі ( Грузія), Нідерландах  , Шотландії…

Про свою участь у фільмі  «Тільки диво»  ще на початку  роботи над  роллю  в інтерв’ю KAZKA Production  Зіновій Симчич зізнався:

«У проект «Тільки Диво» я потрапив абсолютно несподівано для себе. Мабуть, режисер мене побачила у якійсь дитячій виставі і після того запросила на проби. Але я радий, що так сталося.

Мій персонаж у нашому фільмі добрий, із гумором, має багато дітей. Мені здається, що я такий по життю. Певною мірою, можна навіть не грати, а прожити цю роль.

Як актор , я покладаю великі сподівання на цю казку, тому що в теперішній ситуації в Україні хочеться чогось світлого. А як людині мені здається, що казка має бути весь час, діти повинні розуміти життя через казку.»

Дивилась цей фільм – казку  на одному сеансі із автором тих рядків. Беру на себе сміливість стверджувати, що його сподівання справдилися .

Ольга  Руданець, заслужений працівник культури України

Ольга Задубрівна ”Монолог сина”

 Йду до тебе, Батьку, в образах іду.

 Глядачам – на радість, на свою біду.

 І сміюсь, і плачу. В радості й журбі

 Я за долю, Батьку, дякую тобі.

 Спомином солодким сцена попливла

І від тебе сила в мене перейшла,

 І чоло зігріла доторком руки. . .

 Вже між нами, батьку, рОки і рокИ.

 Вже з гнізда родинного внуки подались.

 Хоч на мить єдину сном мені явись.

 Хай плеча торкнеться лагідна рука

 І життя озветься музика-ріка!

 Ляже сніг сріблястий перлами до ніг,

 Я тебе живого в пам’яті зберіг.

 І коли до хати йдуть колядники,

 Знов перегортаю сторінки - роки.