15 листопада минулого року відділення травматології Коломийської центральної районної лікарні очолив Андрій Іванов. До того він близько 20 років пропрацював там. Про досягнення, готовність коломийської лікарні до реформ, потреби відділення, а також плани на найближчий рік він розповів у ексклюзивному інтерв’ю «ДК».

Професійний шлях

У відділення травматології Андрій Іванов прийшов ще інтерном. Через 1,5 роки навчання влаштувався на роботу в Печеніжинську поліклініку й одночасно - ургентним травматологом у Коломийській ЦРЛ. У 2012 році отримав пів ставки лікаря-ординатора травматологічного відділу, в 2014 році – ще пів.

У 2014-2015 роках разом із колегою Дмитром Макаричевим проходив стажування в німецькій клініці, що спеціалізувалась здебільшого на ортопедичних операціях. Саме від німецьких колег лікарня в Коломиї отримала цінний дарунок – ЕОП (електронно-оптичний перетворювач) – обладнання, за допомогою якого з 2015 року проводяться операції сучасними металоконструкціями.

«Малоінвазивне оперативне втручання ми почали з інтрамедулярного блокуючого стержня при переломі плечевої кістки, - згадує пан Андрій. – Воно проводиться з розрізу 2 - 3 сантиметри. В 2015 році ми провели таку ж операцію на гомілках».

«По травматології ми практично робимо все!»

З 2015 року відділ, завдяки нововведенням і відданій праці лікарів, займає перше місце в області серед районів по оперативній активності – 45 – 50 %.

«Коли я прийшов сюди в 2001 році, палати були на 10 - 12 ліжок, - каже Андрій Іванов. – Пацієнти по два місяці перебували на скелетному витязі, потім їм одягали кокситно-гіпсову пов’язку від тазу до п’яти,яку, залежно від перелому, вони носили ще близько двох місяців».

У 2016 році в Коломиї вперше при переломі променевої кістки (довга трубчаста кістка передпліччя – ред.) в нижній третині пацієнту поставили пластину.

В 2017 впровадили PFNA , гама-стержень і DHS-систему при переломах проксимального відділу (верхньої частини - ред.) стегнової кістки. Раніше після такої операції в старшому віці, як правило, кістка зросталася лише в 30 %.

«ЕОП – це, грубо кажучи, рентген в операційній. Ми робимо знімок та одразу на моніторі бачимо ділянку, куди встановлюємо конструкцію, та що робимо далі, - розповідає очільник відділення. –Раніше операція тривала близько трьох-чотирьох годин на ортопедичному столі. Участь у ній брало пів відділення та рентгенолог. Тепер - в середньому 15 хвилин. Мій особистий рекорд при переломі шийки стегнової кістки – 9 хвилин».

Такий титановий стержень вводиться в кістку. Потім, за допомогою навігаційної системи,вкручується в шийку стегна гвинт і ніжка фіксатора блокується шурупом. Уже на наступний день людина підіймається на ноги: можна давати навантаження 50 % ваги тіла на пошкоджену кінцівку. Переважно такі переломи трапляються в старшому віці.

Вже кілька років у відділенні проводять операції на виправлення деформації першого пальця стопи.

Два роки тому, за сприяння районної влади, відділенню подарували новий операційний стіл із ортопедичними насадками. Без нього сучасні операції були б неможливими.

Минулого року, за згодою пацієнта, впровадили також однополюсне цементне ендопротезування кульшового суглобу. Все минуло успішно.

«В область ми практично не скеровуємо нікого, - додає пан Андрій. - З усіма складними випадками намагаємося впоратися самі, в тому числі кістково-пластичними операціями та перепротезними переломами».

Реалії відділення в умовах реформ

З 1 квітня вторинна ланка медицини готується підписувати договір із НСЗУ (Національна служба здоров’я України, - ред.). За цієї умови лікарі змушені будуть заробляти гроші на зарплати та потреби лікарні.

Ургентну допомогу надають травматологи в травмпункті. Випадки, що потребують стаціонарного лікування, скеровуватимуть до відділу. Тут пацієнтів будуть дообстежувати, оперувати тощо.

Спочатку відділення травматології було розраховане на 60 ліжок. У зв’язку з реформами, їх стало 50, потім – 45, а зараз – 35. Щоправда, справа не в скороченні, просто відділили нейрохірургію.

У стаціонарі працюють чотири лікарі. Відділ вторинної медичної допомоги мав би займатися виключно оперативним лікуванням. Амбулаторні ж хворі – пацієнти сімейних лікарів.

«Якщо випадок надто складний для сімейного лікаря, він передає пацієнта нам. Разом із хворим до нас прийдуть і державні кошти, - пояснює Андрій Іванов. - НСЗУ фінансуватиме 60 % потреб лікарні, 40 % ми маємо заробити».

За словами керівника відділення, найбільш високооплачувані відділення - це травматологія та хірургія – як і в цілому світі:

«Технічно та за рівнем кваліфікації ми готові».

Пан Андрій підкреслює, що закордоном лікар-оператор не займається веденням хворого ні до, ні після операції – для цього є інший лікар. Винятки становлять лише складні випадки.

«В Україні оператор веде хворого від моменту його потрапляння на приймальний покій до виписки: організовує всі аналізи, обстеження, огляди терапевта та суміжних спеціалістів. Бо не проблема прооперувати хворого, його треба ще й виходити, - каже лікар. – 5-7 днів після операції ми ведемо хворих: перев’язки, лікування тощо. А після виписки вони не хочуть іти до поліклініки - повертаються до того, хто оперував».

Аж поки травма не заживе, потерпілий навідує травматолога чи хірурга в лікарні: приходить на огляди, рентгени протягом місяця чи двох – скільки буде потрібно.

«Це свідчить про довіру, але фізично – важко, - скаржиться Андрій Іванов. - Мій робочий день триває до 16:00, але рідко я виходжу з кабінету раніше 17:00 – 19:00».

Плани та потреби

Цього року лікарі планують широко впровадити ендопротезування.

«Ми давно були готові це робити, але потрібна операційна, в якій проводитимуться виключно ендопротезування», - пояснює пан Андрій.

«Окрім того хочемо зайнятися епідуральним адгезіолізісом (малоінвазивний, ефективний метод лікування больового синдрому в попереку і «відбитих» болів в нижніх кінцівках при різних захворюваннях поперекового відділу хребта – ред.), адже 50 – 60 % скарг травматології припадають саме на болі в спині», - каже очільник відділення.

Якщо раніше грижу диску лікували великим оперативним втручанням, тепер – через сакральний отвір вводять катетер під ЕОПом, встановлюють під проблемну точку та протягом кількох днів вводять медикаменти, котрі сприяють розсмоктуванню грижі. Стажування заплановані вже на лютий.

Щодо обладнання – перш за все коломийські травматологи мріють про новий ЕОП та артроскоп - апарат, за допомогою якого можна робити операції на суглобах.

«За старою методикою, меніскектомія (операція, в ході якої частково чи повністю видаляють меніски – хрящева прокладка, що виконує роль амортизатора в суглобі, стабілізує його – ред.) – травматична: виконується косий розріз на 5 – 6 сантиметрів. За допомогою артроскопу – це два розрізи по 1 сантиметру. Так можна проводити пластику зв’язок, лікувати артроз», - пояснює пан Андрій.

Зовнішній вигляд лікарні теж багато значить. Якщо в приміщенні – ремонти відповідного рівня та сучаснеобладнання – в людини є довіра.

Цього року медики планують замінити труби. А згодом - повністю відремонтувати хірургічний корпус, адже востаннє тут ремонт робили майже 15 років тому. Далі мріють обладнати операційну за останнім словом техніки.

Юлія МАРЦІНОВСЬКА