12 грудня минає 20 років від дня, коли відійшов у вічність один із найвидатніших пастирів Української Греко-Католицької Церкви – Владика Павло Василик. Цей ювілей є нагодою для вірян, істориків і духовенства згадати життя, служіння та великий внесок цієї визначної постаті в історію Церкви та українського народу.
Боротьба за відновлення УГКЦ
Одним із ключових моментів у житті Владики Павла став 1989 рік, коли він очолив делегацію до Москви з метою домогтися відновлення легального статусу Української Греко-Католицької Церкви. У складі делегації були інші видатні церковні діячі: єпископи Софрон Дмитерко, Филимон Курчаба, отці Григорій Сімкайло, Володимир Війтишин, Тарас Сеньків, Ігор Возьняк, а також численні віряни. Ця подія стала одним із вирішальних кроків у боротьбі за права УГКЦ, яка десятиліттями перебувала у підпіллі в умовах радянського переслідування.
Владика Павло Василик проявив себе як мужній та принциповий борець за духовну свободу. Його глибока віра, дипломатичні здібності та відданість своєму покликанню допомогли привернути увагу до становища греко-католиків і сприяти відновленню церковної єдності.
Служіння і духовна спадщина
З 1989 по 1993 роки Владика Павло обіймав посаду Єпископа-помічника Івано-Франківської єпархії. Його служіння припало на складний період становлення незалежної України, коли Церква відроджувалася після років підпілля. Завдяки його зусиллям відбувалося активне відновлення парафій, освячення храмів, виховання нового покоління священників.
Його діяльність була сповнена турботи про духовний добробут вірян, розвиток пастирської роботи та утвердження християнських цінностей у суспільстві.
Пам’ять про Владику
Сьогодні ми згадуємо Владику Павла Василика як символ духовної стійкості та відданості Церкві. Його приклад надихає багатьох на служіння Богові, Церкві та ближньому.
Його ім’я навічно вписане в історію УГКЦ та українського народу. Молитвами вірних і вдячною пам’яттю нащадків ми вшановуємо його внесок у відродження нашої Церкви.
У 20-ту річницю його відходу до вічності закликаємо молитися за душу Владики Павла та дякувати Богові за дар його життя й служіння.
Вічна йому пам’ять!