У школі вигравав олімпіади з хімії, біології. Юнака запримітили та запросили на навчання в Івано-Франківський ліцей-інтернат для дітей із сільської місцевості. Проте там хлопець довго не провчився — повернувся у Нижньовербізьку школу, а згодом вступив у Київський військовий ліцей імені Івана Богуна.

"Позичаємо 3 тис. грн, їдемо вступати у Київ. Не пройшов — зрізала психолог. Сказала, що IQ високий, але повільно думає. Подали на апеляцію", — каже Тетяна Кукурба.

"Зошити — в сумку і ми їдемо у Київ"

Тоді матір із сином повернулися додому та подали документи у ліцей № 14. Проте на урочистій лінійці в Коломиї Тетяні зателефонували з Київського ліцею й повідомили, що Олександр вступив.

"На лінійці телефон дзвонить, питають: "Де ви перебуваєте?" Я кажу, що на лінійці в Коломиї. Він питає: "А чому не у нас — в ліцеї Івана Богуна? Я відповідаю, що нам ніхто не повідомив. Він здивувався, що лист не прийшов, і каже, щоб приїжджали. Вимкнула телефон і кажу: Сашко, готовність № 1: зошити — в сумку і ми їдемо в Київ. Ти вступив", — пригадує Тетяна Кукурба.

Фото: Суспільне Івано-Франківськ

"Мамо, яке там гарне небо за хмарами"

Після Київського військового ліцею Олександр Кукурба вступив у Харківський національний університет Повітряних Сил. При здачі документів, розповідає матір, Сашкові сказали, що він не витримає у барокамері, тож хай не вступає. Але хлопець не планував здаватися.

Фото: Тетяна Кукурба

"Каже: "Мамо, так у барокамері важко було. Я лише боявся, що зараз натисну на кнопку. Вже просто закусив зуби й сказав собі, що я мушу це витримати, — зізнається Тетяна. — Це — такий характер, якщо він собі поставив за мету, то значить він буде до неї йти. У нього не було відмовок. А як перші польоти на висоті були, то він сказав: "Мамо, ти навіть не можеш уявити, яке там гарне небо за хмарами".

Фото: Тетяна Кукурба

"Він вмів тримати таємницю"

Коли Олександр повертався у рідне село, часто відвідував Нижньовербізьку школу, в якій навчався. Там спілкувався з вчителями.

Класна керівниця Олександра Галина Угринчук. Фото: Суспільне Івано-Франківськ

"Олександр був у школі скромним, обдарованим хлопцем. У нього немає такої посмішки відкритої, вуста в нього зімкнуті. Але така якась в нього є на всіх фотографіях внутрішня посмішка, таке внутрішнє світло, — розповідає класна керівниця Галина Угринчук. — Він ніколи не говорив так швидко. Здавалося, кожне слово обдумує, щоб сказати".

Олександр Кукурба перший справа. Фото: Суспільне Івано-Франківськ

Олександр вмів тримати таємницю, мав стержень, щоб втілити свою дитячу мрію, каже директорка Нижньовербізького ліцею Лариса Стефурак.

Директорка Нижньовербізького ліцею Лариса Стефурак. Фото: Суспільне Івано-Франківськ

"Я — готовий, я знав, на що я йду"

Коли 14 квітня 2022 року Президент України нагородив Олександра Кукурбу званням Героя України, Галина Угринчук пригадала розмову з колишнім учнем.

Олександр Кукурба. Фото: Суспільне Івано-Франківськ

"Ми з ним випадково зустрілися рік тому і десь 15 хвилин розмовляли. Кажу йому: "Це — дуже добре, що ти займаєшся улюбленою справою, але все ж таки — це дуже небезпечна професія". Знаєте, він так призупинився, дивиться в очі й каже: "А я – готовий, я знав". Я спочатку подумала, що це говорить юнацький запал. А коли дізналася, що наш Сашко — Герой України, мені якось соромно перед ним стало, бо я тоді чула не дитину, вже не юнака, а почула відповідь дорослого чоловіка", — розповідає Галина Угринчук.

"Фактично жив у літаку"

Олександр Кукурба "жив" у літаку, рвався у бій, каже його матір Тетяна. Він був одним з найефективніших військових льотчиків повномасштабної війни. Знищив понад 20 танків, пів сотні бронетехніки та більш як 300 ворогів.

Олександр Кукурба. Фото: Суспільне Івано-Франківськ

"На початку повномасштабного вторгнення передзвонив, сказав: "Летимо на Херсон". Ще отоді вмикали телевізор, бачили оті колони, як йшли, і бачили оті колони спалені. То сестра сказала: "Не знати, чи це не нашого Сані робота. Це, каже, він так "жарити" міг", — каже Тетяна Кукурба.