Хутір Запруття розташований біля підніжжя Воскресінецької гори. Це – частина села Воскресинці, яка не має ні назв вулиць, ні номерів будинків – лише прізвища власників будинків. З Коломиєю поселення розділяє річка Прут. Між населеними пунктами колись мали збудувати міст, а тимчасово встановили кладку. Під час повені 2008 року течія відрізала від міста близько 30 сімей, зруйнувавши кладку.
Цьогоріч ситуація повторилася. Місцеві мешканці звикли переходити гірську річку вбрід. А от авто можна заїхати хіба зі сторони села Вербіж, й те не через весь хутір.
Андрій Коломийчук проживає за Прутом разом із мамою. Чоловік каже, що коли відкривається друге русло річки, вибратися звідси – неможливо.
Вода пошкодила й комунікації – кілька днів люди залишалися без електрики. Але це не найгірше, каже Марія Шевчук:
- Тяжко, бо хворію на цукровий діабет, та й серце хворе - тиск. У вівторок думала, що вже не виживу: дуже погано було, мабуть, піднявся цукор. Раніше машина швидкої доїжджала до кладки й звідти лікарі добиралися пішки. Зараз ми – відрізані, бо через Грушів (сусідній населений пункт – ред.) дороги немає.
Є в селі й обійстя, котрі вода затопила настільки, що жити там зараз неможливо. Так сталось із домівкою Михайла Андрусяка. Він – інвалід, чоловікові складно пересуватися самостійно. Тимчасово пан Михайло живе в будинку мешканця села, що зараз перебуває закордоном:
- Він залишив ключі сусідові й той допоміг мені перейти сюди.
І поки місцеві з нетерпінням очікують, коли нарешті спаде вода, на допомогу приходять волонтери. Вони розносять потребуючим ліки, продукти харчування, а також предмети першої необхідності.
Більшість із тих, хто досі проживає на хуторі – літні люди. І вони - в постійній зоні ризику. Їм необхідний догляд чи, принаймні, доступ до невідкладної медичної допомоги…
Юлія МАРЦІНОВСЬКА
Андрій КАНЯ