На бієнале сучасного мистецтва, яке проводиться в МЦ "Світовид", володаркою одного з гран-прі стала художниця Номеда Чюрльоніте – шляхетного походження литовка, яка вже дев’ять років живе й працює в Коломиї. Написали "шляхетна" не заради красного слівця – у родоводі Номеди числиться славний пре­док, всесвітньовідомий литовський художник і композитор Чюрльоніс. Батько художниці також був малярем ще й дисидентом, мав у їхньому вільнюському помешканні художню майстерню, де часто збиралися інакодумці. Противником російської займанщини був і дід – мер одного з містечок Литви, за що й поплатився свободою. Рідний дядько Номеди також художник. Майже двадцять років Номеда прожила в Лондоні, там вивчилася на графіка веб-дизайнера, працювала візажистом на телебаченні, на зйомках фільмів. У той самий час не розлучалася з пензлем. Мала виставки в Лондоні, згодом після приїзду в Україну – дві виставки в Києві. За зізнанням, досконало володіє двома мовами – англійською й рідною литовською, трохи гірше російською й українською. Свою українську старанно вдосконалює, адже в Коломиї працює з дітьми – навчає їх малювати, спілкуючись з ними англійською. Таким способом діти на практиці вивчають мову міжнародної комунікації. А ось спілкування в сімейному колі з чоловіком та двома малими доньками ведеться українською, литовською й англійською. Вільнюс, Лондон, Коломия – три гавані, три періоди життя нашої героїні. У Вільнюсі провела дитячі й дівочі роки; Лондон дав їй шматок хліба й фах; у Коломиї – сім’я. Сидимо за філіжанкою кави у "Світовиді". –  Кінець 80-х – початок 90‑х – то були тяжкі часи для Литви. Розвалюється Союз. У Вільнюсі – багатотисячні мітинги за проголошення незалежності. Я, мама, тато, брат живемо в центрі міста біля телевежі. Одного дня ми побачили, як по вулицях сунуть радянські танки у напрямку телевежі. Це був шок для кожного. Тато, мама і брат побігли до телевежі, мене залишили саму. Я замкнула двері й подалася до будинку парламенту. А там стоять барикади, усе горить. Не забуду повік той страшний день 13 січня 1991 року... Мені було вісімнадцять років, на батьківщині знайти роботу проблематично, мрія вступити до університету розбилася до льодової стіни цинізму функціонерів університету, які вимагали хабара... Якось ми зібралися з кількома друзями-однодумцями, помізкували, махнули на все рукою, сіли в "Ладу" й поїхали в Париж (на той час Литва вже отримала безвіз у Великобританію і ще декілька країн). Відтак я перебралася до Лондона. Там закінчила Вестмінстерський коледж. Брат – підприємець – допомагав мені фінансово... Та потягнуло на рідну землю, я її уявляла якоюсь інакшою, живучи в Лондоні. Приїхала до Вільнюса, а то ще така радянщина, аж страшно стало. Зрозуміла, що жити вже там не зможу. І повернулася до Лондона. В англійській столиці мала пристойну роботу, коло щирих друзів. Я вам скажу, що думка, буцімто англійці замкнуті, раціональні й черстві, є хибною. Кожен вибирає собі спосіб життя, який йому до душі. І кожен знаходить те, що шукає"... У туманному Альбіоні Номеда знайшла кохання, яке кардинально змінило її долю. Читайте також: Тепло паперу художниці Лілії Тєптяєвої. ФОТОРЕПОРТАЖ "Це кохання й привело мене до Коломиї. Чоловіка потягнуло додому, до батьків, хоч ми обидвоє чудово в Англії працевлаштувалися", – посміхається Номеда й поблажливо розводить руками. Коломия їй дуже підходить за кліматом і ландшафтом. Художниця тут малює великі полотна, в’яже, вирощує разом з чоловіком сад, порається на городі, дефілює на ровері. Особливо любить вишні, які не плодоносять так буйно у Вільнюсі й Лондоні. Наполягаю, що ніяк не втямлю переваги Коломиї супроти Лондона, космополітичної й фінансової "столиці світу", чи як там його ще називають. "У Лондоні ми жили на страшенно залюдненому місці, постійний шум, тиснява. А коли у вас з’являються маленькі діти, ви якого місця хочете?.. Правильно, – аби спокій і затишок. Довелося вибирати між кар’єрою й сім’єю. Ми з чоловіком надали перевагу сім’ї. Тому ми тут. І ні за чим не шкодуємо"... P.S. У серпні Номеда Чюрльоніте матиме велику виставку в Івано-Франківську. Цікавтеся, приїжджайте. Андрій МАЛАЩУК Фото: Андрій КАНЯ Читайте також: Коломийський художник Василь Андрушко презентував ювілейну виставку. ВІДЕО