Коломийська торговиця, або, за сьогоднішньою документацією, підприємство "Торговиця", – це така собі століттями законсервована базарна історія міста. Середмістя мінялося, мінялися влади й будинки, а торговиця як торгувала за цісаря, так торгує й тепер. Лише асортимент товару інший. Та й люди по-інакшому вбрані.
Журналісти "Дзеркала" відвідали торговицю зранечку. Перше, що впадає у вічі, – нарешті заасфальтовано дорогу, яка тягнеться добрий кілометр від вербізького моста. Але як стояла проблема десятки років тому, так стоїть і понині, народ розкладає свій крам прямо на дорозі. Сметану, яйця, молоко, сир продають упереміш з вихлопними газами. Водії зупиняються, сигналять, баби кидаються з ними у словесні перепалки, а гарячіші – то просто під колеса.
Директорка торговиці Ольга Лавріненко пояснює, що стихійних продавців затягнути до середини ринку не вдається, хоч вільні для торгівлі місця є. І ціна за місце нижча, аніж на центральних ринках.
А як щодо товарообігу? Директорка всіляко намагається уникати питань по суті, каже: "Зі всіма цими питаннями – до власника. А його тут нема, він в Івано-Франківську". Якщо узагальнити, то, за словами пані Ольги, від початку травня торги дещо сповільнилися, бо перешкоджають дощі. В цілому ж за останні роки інтенсивність торгівлі не падає, хоч і догори не йде. Задля зручності покупців бажано, аби міська влада запустила попри торговицю рейсовий автобус. Його таки дуже бракує.
Основні групи товару на торговиці – промислова група, зернові, гуманітарка. Та попри це, тут можна придбати майже все. Причому тільки на торговиці віднайдеш те, що давно не виробляють: дверцята до старих печей, різна механіка до столярки й будівництва, господарський саморобний реманент з доброго заліза, гаки, ваги, свердла, ланци та собачі ошийники. За пристойну сокиру, приміром, просять 250-300 гривень…
На початку нарису сказано про торговицю як про законсервовану базарну історію міста. Тут і справді все залишається на тих самих позиціях, що й десятки років тому: попри дорогу на паркані висять килими; при вході продають цуценят; як лиш увійшов, праворуч пропонують полузати соняшниковим насінням. І далі – все на своїх місцях: вапно, лопати, сапи, вила, коси, кошики, отрута від мишей, мішок цукру за 550 гривень, літр правдивого меду за 140… Приходь, купуй або просто дихай торговицею. Лише не турбуй адміністрацію ринку. Не псуй їм суботу.
АВТОР: Андрій МАЛАЩУК