Інклюзивна освіта швидкими темпами розвивається в українських школах. В Коломиї працюють два інклюзивно-ресурсні центри – міський і районний. Дітьми з різними вадами опікуються громадські організації та благодійні фонди, створені батьками: «Саме час», «Крокус», «Карітас» та інші. А ще в Коломиї є заклад, який приймає вихованців від 2 до 35 років – Єдиний центр надання реабілітаційних і соціальних послуг. Про перебування дітей і молоді в закладі розповіла директор Ірина Трачук.
Центр створили як реабілітаційну установу в 2011 році за сприяння Коломийської міської ради. Досі він фінансується з міського бюджету. В 2017 році відбулася реформа в соціальній сфері та, відповідно, зміни в нашому центрі. Нині Єдиний реабілітаційний центр функціонує як відділення комплексної реабілітації та денного догляду дітей з інвалідністю. Його відвідують близько 40 дітей і молоді з інвалідністю різного віку та з різними діагнозами: синдромом Дауна, розумовою відсталістю, ДЦП, порушенням опорно-рухового апарату, спектром аутизму.
«У нас діти перебувають цілий день. Вранці їх привозить спеціалізований транспорт, який ми отримали завдяки Нідерландському фонду в 2013 році. Згідно з розкладом, вони розвиваються, навчаються, мають різноманітне дозвілля, отримують реабілітаційні послуги, двічі на день харчуються, а ввечері соціальне таксі розвозить їх додому. В нас бувають різні екскурсії. З дітками шкільного віку за індивідуальною програмою займаються вчителі. Ми займаємося трудотерапією: працюємо в майстерні, розвиваючи дрібну моторику та навчаючись працювати в команді, виготовляємо вироби, а потім продаємо їх, отримуючи прибуток, щоб розвиватися далі. Щороку долучаємося до Великоднього та Різдвяного ярмарків. Перед Великоднем власноруч виготовляємо свічки, а перед новорічними святами – різні листівки та сувеніри. Вилучені кошти йдуть на закупівлю матеріалів і потреби центру», – каже Ірина Трачук.
Працівники центру завжди вдосконалюють свій фаховий рівень: навчаються, беруть участь у різноманітних тренінгах, семінарах, підвищують кваліфікацію на державній програмі реабілітації в Миколаєві. Медичні працівники, педагоги та технічний персонал цілою командою працюють для якісного надання діткам реабілітаційних і соціальних послуг, їхнього комфортного перебування в закладі.
– Ми приїжджаємо о 10:00, робимо зарядку, креслимо. Час від часу їздимо на конях, подорожуємо, відвідуємо кінотеатри та кафе. Кілька років тому їздили в аквапарк. Тут не буває нудно. Коли погана погода, ми переглядаємо фільми чи мультики на телевізорі або вигадуємо собі інше заняття в нашій кімнаті, – розповідає Євген Настащук.
Більшість дітей відвідують центр із задоволенням, проте є й такі, що ніяк не можуть звикнути. Але якщо раніше мама змушена була відкласти своє життя, поки доглядала за дитиною з інвалідністю, завдяки центру вона має змогу піти на роботу, продовжити навчання чи приділити увагу іншим дітям у сім’ї.
Це – Назар. Коли він прийшов до нас, він не хотів навіть за одним столом перебувати поруч з іншими дітьми. Сьогодні він з радістю спілкується з однолітками в центрі.
Часто діти навіть не хочуть їхати до родичів у село влітку, «бо мають ходити в центр». У них тут друзі, вони відчувають якусь свою відповідальність, значимість. Випускників ще не маємо, але багато діток уже перейшли з молодшого відділення в молодіжне.
Читайте також: Тренери тіла і духу: чим живе коломийська секція кіокушинкай
– Тут класні діти та вихователі. Всіх їх я дуже сильно люблю. Мені тут подобається. У вільний час, ми танцюємо, малюємо, гуляємо та відпочиваємо, – каже Анастасія Михайлюк.
Ми – центр соціальної реабілітації. Наше завдання – адаптувати середовище, простір, щоб наші вихованці орієнтувалися в соціумі. Головне в спілкуванні з дітьми та молоддю з інвалідністю – бути толерантними один до одного.
Юлія МАРЦІНОВСЬКА