Жити заради того, щоб тільки працювати – не цікаво. Саме тому більшість людей має певне хобі. А коли просте захоплення переростає в стиль життя, то отримуєш ще й моральне задоволення. Вдвічі стає приємно.
Хтось малює, пише вірші, читає, танцює, виготовляє щось своїми руками, а хтось захоплюється колекціонуванням. Саме тому "Деркало медіа" розпочинає серію історій про успішних колекціонерів краю.
І першим, про кого ми розповімо, стане вчений-ендокринолог, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, ім’я якого знають далеко за межами Коломиї. Але, окрім блискучої медичної кар’єри, він ще й колекціонер. Йдеться про відомого лікаря-ендокринолога Володимира Паньківа, який збирає сувенірні тарілки з усього світу.
Зайшовши в помешкання, відразу хочеться їх порахувати. Поки я розглядалась, пан Володимир зазначив: "Це тільки третина!" Сьогодні його колекція налічує 925 тарілок.
А все розпочалося у 1991 році з перших поїздок за кордон на міжнародні наукові форуми. Це були перші мандрівки за межі України, тому хотілося привезти додому якусь річ на згадку. Чудовим варіантом стали сувенірні тарілки, які є недорогими, але пам’ятними.
"Першою в моїй колекції є тарілка, яка була привезена з Афін із Парфенону. Це та пам’ятка, яку можна привезти з якогось куточка світу й купити саме там. Бо її неможливо придбати ні в Коломиї, ні в Києві, ні в іншому місті. Найбільш цінним є той момент, коли пригадуєш, як ти її купив, в якому місці, з якими подіями вона пов’язана", – розповідає Володимир Паньків.
Найціннішою та найближчою до серця нашого героя є тарілка, привезена з того місця, де здобував вищу освіту його батько, доктор Іван Паньків. Вчився він в університеті Монпельє у Франції. Саме в цьому місті був заснований перший медичний факультет у Європі.
"Моя мрія була поїхати саме в Монпельє. А щоб туди потрапити, треба було отримати візу до Франції, що було дуже непросто в ті часи. А потім ще треба було отримати транзитні візи через Федеративну Республіку Німеччину, Бельгію, Австрію і Швейцарію. Ми їхали тоді «Жигулями» всією родиною. Наша мета була здійснена. Для мене це особливе місце. З нами тоді був мій син Іван, якому було 8 років на той час. Він побував у залі університету, і, можливо, саме там почався його шлях в медицину. Зараз він вже доктор наук", – ділиться спогадами Володимир Паньків.
У кімнаті кожна тарілка має своє місце. Вони висять не просто так, а посортовані за континентом, гірськими вершинами, річками, водоспадами і так далі. Особливо пан Володимир любить відвідувати місця, де свої початки беруть ріки. Цьогоріч вже вдалось побувати на нульовому кілометрі річки Чорна Тиса. Наступна мета – початок річки Дунай в Німеччині.
Дуже символічним і одночасно продуманим є розміщення тарілки з рідного міста.
"Коломия – в центрі всього! Тут є чотири столиці за останні сто років. Це були Відень, Варшава, Москва і тепер ми маємо Київ. А Коломия, безумовно, в центрі всього. Я постійно говорю, що звідси 600 км що до Києва, що до Варшави, що до Бухареста, що до Будапешта. Тут дійсно географічний центр Європи", – каже пан Володимир.
А побував наш герой у всіх, без винятку, країнах Європи, а число світових держав наближається вже до сотні. Цьогоріч пан Володимир вже встиг відвідати з туристичною метою чотири екзотичні країни світу. Це були Ефіопія, Замбія, Зімбабве та Боцвана. Пан Володимир каже, що кожна подорож особлива по-своєму. Найбільш цінним є знайомство з новими людьми, можна навіть переоцінити самого себе, багато чого осмислити. Це таке собі випробування, найголовнішим в якому є повернення додому, звичайно ж, з тарілкою.
Але є й такі держави, де сувенірну тарілку не так легко знайти. Наприклад, в Тегерані з назвою країни їх просто немає, тому довелося купувати з іранським узором.
Але наш герой не тільки подорожує світом й колекціонує тарілки. Він й успішний у тій сфері, яку вибрав ще давно.
Ендокринологія – його покликання. Більша частина подорожей пов’язана саме з науковою роботою. Володимир Паньків виступає на різноманітних конгресах, постійно їздить на конференції, щоб здобувати нові знання.
"Вся інформація оновлюється якщо не щоквартально, то кожні півроку. Лікар, який не читає, не цікавиться чимось новим, не бере участі в конференціях різного профілю, не слідкує за літературою та інтернетом, є вчорашнім днем", – зазначає Володимир Паньків.
Зараз пан Володимир працює в Українському науково-практичному центрі ендокринної хірургії. Якийсь час був навіть Головним ендокринологом України.
Крім того, пан Володимир входить до Національної спілки журналістів України, є головним редактором наукового "Міжнародного ендокринологічного журналу", де вміщені найновіші статті провідних вчених України та світу. Кожен випуск розпочинається редакційною статтею, де описані всі новинки ендокринології у світі за останній період часу, а друга частина цього матеріалу – це вітання від головного редактора з певного куточка світу.
Здавалося б, багато роботи як для однієї людини, але якщо все правильно спланувати й добре організувати свій час, то все можна встигнути – каже чоловік.
Ярина БАЛАБАНИК
Фото: Андрій КАНЯ