На холодний зимовий місяць лютий припадає тепле і світле Свято українських героїнь – жінок, які жертвували своїм благополуччям, щастям родинного затишку, здоров’ям, життям. Як сильні лютневі морози ніколи не могли зупинити приходу весняного тепла, так і ніякі незгоди та тортури не в силі погасити життєдайного вогню палаючих сердець Героїнь. Вони своїм теплом і любов’ю навіки освячують шлях народу до омріяного щастя, запалюють до героїчного чину нові і нові покоління відважних жінок. У 1954 році увесь світ сколихнула звістка про повстання політв’язнів Норильська, Воркути, Кінгіру. Дорогу танкам, які були направлені на придушення повстання, щільними рядами з піснею на вустах заступили дівчата. Не думалось, що чоловіки, військові, можуть воювати із беззбройними жінками. Однак танки, послані нелюдами, під своїми гусеницями поховали сотні українських дівчат. На відзнаку геройського чину українського цвіту в діаспорі зародилось це свято. Воно величне й славне тим, що смертю смерть подолали і їх імена навічно вплетені у безсмертний вінок світової слави. З 1993 року з ініціативи Ліги Українських Жінок це свято почало вшановуватись і в Україні. На Коломийщині його започаткував просвітянин Сопова Петро Грабець. З глибини віків постає княгиня Ольга, дочки Ярослава Мудрого, котрі красою, розумом, освіченістю, культурою чудували світ. Олена Завісна, яка не проміняла честь на обіцяне гарне життя - зірвала порохову вежу Буші, поховавши себе з дітьми і рештою оборонців разом з ворогами, що вдерлися до замку. Маруся Богуславка своєю неволею дарувала волю сотням козаків. Настя Лісовська чверть століття стримувала турецьку навалу на Україну. "Засвіт вставали козаченьки в похід з полуночі", а їх хоругви купалися в піснях Марусі Чурай. Ольга Басараб, Софія Галечко, Олена Степанів, Ганна Дмитерко плече до плеча ставали в лаву з чоловіками в роки лихоліття. Неоціненний героїзм в боротьбі з червоно-коричневою чумою показали Олена Теліга, Катруся Зарицька, Леся Гаєвська, Зеня Гоянюк, Ліда Біль, сестри Лепкалюк, Дарія Кошак і тисячі інших, котрі носили «штафети», вели розвідку, лікували, рвали себе гранатами, щоб не датись живими ворогові, карались у концтаборах. Їх приклад живив героїзм шестидесятниць Алли Горської, Ірини Калинець. Це світло попередниць запалило серця героїнь Майданів, АТО. Але не тільки військовою звитягою прославилась українка. Коли замовкали скоростріли, правошеренговими у битві ставали слово, пісня, пензель, різець і смичок. Леся Українка, Квітка Цісик, Соломія Крушельницька, Ніна Матвієнко, Катерина Білокур, Руслана Лижичко, Джамала – українки, на котрих нині рівняється світове жіноцтво. Їхня зброя впродовж віків різьбила, викохувала нових героїнь, котрі з вірою у Всевишнього, Україну і Добро гордо несуть українське знамено світами. Будь благословенна, українська мамо, Героїне, що виколисуєш сьогодні своє малятко, майбутнього героя, котрий і в бою, і в праці, з мозолистими руками, з чистим серцем і світлим умом буде нести віру, спокій, любов і славу Української Героїні.