Коломиянка Мирослава Кернякевич – про волонтерство як покликання

У Коломиї мешкає  багато волонтерів, які з великими задоволенням надають допомогу. Наша сьогоднішня героїня це робить усе своє життя.

Мирослава Кернякевич  за освітою юрист. Закінчивши Києво-Могилянську Академію, дівчина повернулась в Коломию, де розпочала працювати юридичним консулом  в мережі магазинів “Епіцентр”.

Зараз коломиянка займає посаду менеджера у відділі кадрів та помічника директора. Незважаючи на свій насичений графік роботи, Мирослава встигає допомагати малозабезпеченим сім’ям  та бездомним собакам і котам. У цій діяльності їй активно допомагає батько, мати та брат. Ще змалку дівчина звикла до того, що її сім’я завжди допомагала бездомним тваринам.

“Цю традицію започаткувала ще бабуся, – розповідає Мирослава, – вона перша підібрала собаку, а згодом це зробила і я. Через деякий час до нас приєдналась і мама з батьком.  Ми не залишали їх собі, а роздавали людям. Через деякий час я познайомилась з жінкою, яка підштовхнула мене до ще більш активних дій. Я разом з нею їздила годувати, стерилізувати тварин та передавати їх у хороші руки. Також довгий період часу разом з мамою допомагали малозабезпеченим родинам, знайомим знайомих, які потребували допомоги або передавали цю допомогу через когось. І в один момент мені захотілось самій доставляти цю допомогу безпосередньо. Також мені  захотілось залучити до цієї діяльності своїх знайомих і друзів.   Саме так і виникла ідея створення фонду”.

Таким чином у 2015 році дівчина зареєструвала власну благодійну організацію “Благодійний фонд “Наші дії – наше майбутнє”.

“Це не традиційний фонд, який налічує велику кількість волонтерів. Його учасниками є лише я і мій батько. Багато моїх друзів та знайомих можуть допомагати, тільки не знають яким чином. Тому я вирішила створити фонд, щоб їм в цьому допомогти. Головною метою організації – це допомога малозабезпеченим сім’ям, хворим людям, в тому числі  дітям, пенсіонерам  та безпритульним тваринам”.

За цих кілька років Мирослава вже допомогла не одній родині та врятувала не одну тварину.

“Переважно ми привозимо одяг, продукти харчування, канцтовари та іграшки. Але таким сім’ям насправді потрібно все. Є такі родини, в якій батьки багато працюють, але кошти, які вони отримують, не вистачає. А якщо хтось з діток захворів, то дуже складно, особливо якщо в сім’ї тільки мама.  Ми  відвідали сім’ї зі Лісної Слобідки, Товмачика, Іванівців та Воскресінців. Одного разу ми відвозили меблі та дрова малозабезпеченій сім’ї  з села Гвіздець”.

Мати Мирослави працює у Німеччині. Незважаючи на  відстань, вона активно підтримує доньку та неодноразово передавала речі в Україну. Минулого року завдяки сприянню Генерального Консула в Німеччині дівчина разом з матір’ю провели благодійний аукціон.

“Ми не назбирали велику суму грошей.  На той момент ми назбирали здається 280 євро. На ці гроші купили пральну машину, памперси і ще кілька речей, які відвезли у Залучанський дитячий будинок”,  – пригадує дівчина.

Окрім особистого пошуку таких сімей, Мирослава просить у сільських голів інформацію про кількість сімей у селі та їхній склад. Як тільки назбирає відповідну сумку подарунків, коломиянка одразу їде до однієї з них.

“Найбільшою для мене подякою є їхнє бажання мене знову бачити та радість самих дітей. Приїжджаючи, я спілкуюся з мамою або з татом, граюся з дітками. Взагалі, я дуже сильно люблю дітей”.

Як згадувалось вище, окрім родин, наша землячка допомагає і тваринам. Бувало так, що на свята чи пізно ввечері дівчина варила каструлю каші і їздила по місту годувати собак і котів.

“Як тільки знаходжу  собаку чи кота, одразу забираю до себе і пишу пост про пошук для них хазяїна.  Якщо  дівчинка, то обов’язково проводимо стерилізацію в одній з ветклінік.  У нашому місті існує державна стерилізація, що в деякій мірі полегшує нашу роботу. А взагалі – то взимку  є проблеми з перетримкою, оскільки  в мене не так багато місця. Переважно я  подаю інформацію про тварин на Фейсбук і портал OLX.”

Як розповідає нам Мирослава, кількість безпритульних тварин збільшилась. Самі мешканці міста безвідповідально ставляться до тварин. Деколи, навіть до своїх власних, домашніх.

“Дуже часто привозять із сіл та  залишають їх  у мішках або на смітниках.  Також люблять викидати на Торговиці…”

АВТОР: Соломія МАРДАРОВИЧ

ФОТО: Андрій КАНЯ