Додому Новини Культура Коломиянам вперше показали інсценізацію твору Захер Мазоха “Дон Жуан з Коломиї”. ФОТО

Коломиянам вперше показали інсценізацію твору Захер Мазоха “Дон Жуан з Коломиї”. ФОТО

0
Поділитися

Ще задовго до прем’єри вистави “Дон Жуан з Коломиї” у постановці молодого “FRANCO-театру” інтерес до неї був неабияк підігрітий.

І не дивно: сама постать автора однойменної повісті Захер-Мазоха викликає дещо сором’язливу цікавість. Можливо, суто як письменник він не став би таким популярним, якби не відкриті ним затінені сторони еротизму під широко вживаним терміном “мазохізм”.

Парадоксальний факт: не маючи до Коломиї жодного відношення, цей львівський німець зовсім випадково вивів її на кін світової літератури завдяки одному-єдиному творові “Дон Жуан з Коломиї”.

Сюжет повісті не надто витійливий: автор під час мандрівки знайомиться з коломийським франтом, і той розповідає йому про своє амурне волокицтво і про свою неприкаяність, виливаючи всю неприборканість своєї натури. А заодно знайомить з побутом мешканців довколишніх сіл.

Трохи дивно, що нікому з українських письменників і драматургів не прийшла до голови ідея інсценізації повісті, хоч такі спроби, здається, були. Ще на початку 90-х років минулого століття повість дійшла до українського читача в перекладі з німецької Наталі Іваничук.

Читайте також: Кіт Ґудзик скликав юних артистів та умільців на фестиваль “Коломийські мініатюри”. ФОТО.

Видно, колоритний твір чекав допоки за нього візьмуться в самій Коломиї. І дочекався. Блискучий знавець театру Ігор Юзюк вивів героїв книжки на сцену. За його зізнанням, робота виявилася дуже складною. В оповіді Мазоха багато героїв, цілий калейдоскоп пригод. А п’єса має свої обмежені рамки і свої правила. Довелося чимало “несценічних” епізодів вилучити, щось натомість додати від себе, придумати певні умовності, увиразнити канву вистави символами і таке інше.

Тепер, власне, про саму виставу. За день до прем’єри всі квитки були продані. А це про щось та й говорить. Говорить принаймні про дві речі. Перше: публіка дещо переситилася серйозними й повчальними темами з катованими й катами; друге: кожному потайки кортить заглянути по той бік усталеного і благопристойного. Всі хочуть “трішки безсоромності” й фривольності, але про це мовчать. У тому числі – в дусі фон Захер-Мазоха.

Однак, якщо ви йдете на виставу про коломийського Дон-Жуана тільки за порцією гострих спецій, то ви залишитеся розчарованими. Тема вистави значно глибша від ширвжиткового еротизму. У ній розходиться про вічну гонитву за щастям і гармонією зі світом і з собою, про роздвоєність особистості, про складність дотримуватися канонів подружньої вірності і водночас усвідомлення своєї грішної сутності.

Під кінець вистави неприкаяний ловелас і поборник моралі таки знаходить щастя у сім’ї, пізнає нарешті радість батьківства…Чи може це – чергова самоомана? Хтозна.

Дуже доречно драматург Ігор Юзюк ввів у постановку “віртуальних” дійових осіб – це різні обличчя долі головного героя. Вони промовляють його сумлінням, він оправдовується перед ними, він кидає їм в обличчя свій розпач, він відкриває їм свої потаємні бажання, неприйнятні у християнському суспільстві.

Щодо недоліків постановки, то про них треба вести мову, але в іншому форматі. Можна говорити про “просідання” темпо-ритму, можна пошкодувати, що виконавцеві головної ролі трохи бракує аристократичного шарму серцеїда, можна розчаруватися через відсутність яскравої інтриги тощо.

Але попри різні “недотяжки” постановка “Дон Жуана з Коломиї” – це, безперечно, новий подих театрального життя нашого міста.

Автор: Андрій МАЛАЩУК.

Фото: Андрій КАНЯ.