Успішний бізнесмен, сім’янин та мандрівник. Ігор Ільчишин, окрім своєї зайнятості: в бізнесі, роботі в міській ратуші, чималій кількості благодійних та громадських проектів, встиг об’їздити десятки країн та побачити 4 океани. –  З чого почалась ваша любов до подорожей? –  Напевно, в мене вона була завжди. Та першу справжню мандрівку, яка охоплювала одразу 5 країн, мені запропонували друзі. Тоді це була Азія. Сказати, що був вражений – нічого не сказати. Сьогодні це 49 відвіданих країн, без урахування транзитних. –  Скільки часу тривала подорож до Азії? –  60 днів. На кожну з країн виділялось по 3–4 дні, а вже потрапивши на острів Балі, там залишився днів на 40. Відпочивав, їздив та оглядав місцевість, займався серфінгом. Я там відпочивав душею. Там тебе ніхто не знає, й ти нікого не знаєш. Острів не безлюдний, а більше такий релаксичний, скрізь звучить спокійна музика, багато медитації, там більше 200 днів на рік – свято. Туди приїжджають з усього світу відпочити від міської метушні. Чим займався я? Міг просто їхати десятки кілометрів на мопеді містом в пошуках цікавого та пригод чи весь день ходити пішки, вивчаючи місто, країну, людей та їхні звичаї. –  Чому варто подорожувати? –  Окрім відпочинку, вражень і задоволення від подорожі, з’являється багато нових бачень. Деякі країни вражають розвитком урбаністики, тобто те, наскільки місто сучасне і комфортне. В одних містах – класно жити, в інших – ні. Все залежить від того, наскільки комфортно, і саме це впливає на якість життя населення загалом. Є багато тих речей, з якими пересічна людина стикається щодня: парки, відпочинкові та громадські простори, паркінги, дитячі майданчики, місця, де полюбляють збиратись пенсіонери, громадський транспорт та багато іншого. Це все насправді дуже важливо. Добре подорожувати і дізнаватися, як покращити рівень комфорту в своєму місті, щось починати змінювати… –  Тобто з подорожей можна привезти щось корисне для свого міста? –  Звісно! Візьмемо Карпати, які є дуже цікавими із безліччю красивих місць. З негативу, який можна помітити, – це маса вирубаного лісу, сміття, яке люди залишають, якого ти ніколи не побачиш, наприклад, у Європі, бо там зовсім інше ставлення до цього. Нікому до голови не прийде залишати в горах якийсь одноразовий посуд тощо. Це проблема, якої у світі взагалі не повинно існувати, і в багатьох країнах її вже давно не існує. В першу чергу, нам ще потрібно попрацювати над собою, усвідомленням і впровадженням "правильних та охайних" звичок. –  Коли ви почали подорожувати? –  Перші мої мандри почались з Європи у 18 років. Далі до списку додавалися африканські та азійські країни, Південна Америка, Японія, Китай, США, Лондон і багато інших. Без перебільшень і зайвого красномовства – кожна країна унікальна! –  Який контраст помітили між країнами, в яких побували? –  З огляду на все побачене, я можу проводити певні паралелі, порівнювати. Більшість європейських, староєвропейських країн між собою схожі, а от азійські дуже відрізняються від Європи. Коли побачив Гонконг, Сінгапур, Індонезію, острів Балі, Бруней та Малайзію – закохався в ці країни по вуха (посміхається). Камбоджа чи Тайланд – десь пересікаються, в чомусь співзвучні, це окремий світ. Аргентина, Перу, Чилі, Бразилія – це ще інші світи. Там відчувається іспанський вплив давніх колонізаторів, дуже цікаві країни. На мою думку, Південна Америка – прекрасна. Японія і Китай між собою схожі у працелюбності людей, та існує яскрава різниця між рівнем життя населення. Тепер, коли я буваю десь, зовсім по-іншому все бачу, сприймаю, розумію. Це безперервний процес, постійно помічаєш щось нове і доповнюєш раніше здобуті знання та враження.   –  З ким подорожуєте та як плануєте маршрути? –  Починалось все з рекомендації друзів. Зараз вже це відбувається наступним чином: ми з друзями обираємо варіанти країни. Далі, як правило, справа за досвідченими людьми, які складають авторський маршрут, займаються авіаквитками тощо. Зі свого боку ми, зазвичай, оплачуємо цим людям поїздку. Однак також часто подорожую самостійно. Все залежить від того, куди хочемо потрапити.   –  Як часто подорожуєте з сім’єю? –  По можливості стараюся брати з собою сім’ю. Дочка вже відвідала 18 країн разом зі мною, на її вік, думаю, це немало. В неї є свої країни, які вона любить, почала вже обирати самостійно. Раніше було: за кордон – то за кордон, на море – та на море, а зараз вона хоче більше походити, подивитись. – Якими правилами вдалої поїздки можете поділитися? –  Не вірте в те, що для мандрів потрібні великі гроші, є багато бюджетних варіантів. Подорожуючи, я не живу в п’ятизіркових готелях – воно мені не подобається. Я стараюся жити там, де місцеві люди. В багатьох поїздках ми живемо з місцевими, і тоді можна краще зрозуміти країну і культуру. До того ж, намагаємось жити на нецентральних вулицях, а там, де можна зустріти простих людей. Де можна зайти до звичайного гастроному, подивитись ціни та купити фрукти, тобто побачити їхню буденність. В багатьох країнах я звертаю увагу на місто, на те, як там живуть люди: чи комфортно їм тут, чи ні. Все це досвід.   –  Зараз вже є плани на найближче майбутнє? Куди поїхати, що спробувати? –  Довго перебувати на одному місці в мене не виходить. Найближчим часом планую відвідати Скандинавію та ту частину Південної Америки, яка мені ще маловідома. Кожного року план – 5 нових країн, щоб за десять років назбиралось 50. А сто країн в загальному списку – це вже показник. Також відкрив для себе офроуд (вид активного відпочинку або спорту, пов’язаний з їздою автомобілями по дорогах без покриття або піщаних, гравійних, засніжених, кам’янистих та інших треках з природнім покриттям, – ред.). Вже десь рік, як почав їздити з коломийським клубом "4х4". Це люди, яким подобаються позашляховики та поїздки гірськими маршрутами. В Карпатах є красиві місця, де я ніколи не бував, а в такий спосіб, як офроуд – це щось мега незабутнє. Насправді, у голові багато ідей, цілей. Наприклад, у планах – стрибок з парашутом, але це трішки згодом. –  Що б ви побажали людям, які лише починають свій шлях до подорожей? –  Хтось колись сказав, що чекати кращого часу – це звична відмовка, є можливість – треба їхати. Я тільки шкодую, що в молоді роки не так багато подорожував. Тому всім бажаю подорожувати, отримувати враження від різноманітності світу та здобувати досвід, який можна і треба впроваджувати тут. Одне із основного зрозумів, що щастя не залежить від матеріального! Як правило, бідні країни, такі як: Камбоджа, Куба, Балі, вони найщасливіші, там найбільше свят й посмішок! Це не порівняти із розвиненими країнами і їхніми мегаполісами. Наша розмова про подорожі відбувалась у кабінеті пана Ігоря, де позаду на стіні висить карта світу, яка, наче символічно, нагадує йому про місця, які потрібно ще неодмінно відвідати. АВТОР: Віталій БИРЧАК