ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Фіналісти телешоу "Танцюють усі" — на коломийській сцені. ФОТОРЕПОРТАЖ

Наскільки можна було зрозуміти з розмов у фойє коломийського Народного дому перед початком виступів знаменитих танцюристів, шоу "Танцюють усі" на СТБ дивляться не всі. Проте це не завадило навіть тим, хто не дивиться, прийти в Народний дім хоча б тому, мабуть, щоб поглянути на Влада Курочку та інших учасників танцювального шоу. Хлопець вийшов в останньому сезоні цього видовищного шоу на друге місце, що забезпечило йому заслужену славу не тільки в Коломиї, але й далеко за межами рідного міста. - Чи є якісь зміни в житті після вдалого для мене кастингу? — перепитує Влад, в якого "Дзеркало Коломиї" попросив перед концертом невеличке інтерв’ю. — Є, звичайно. Доводиться вже часто виїздити з турами в інші міста, практично кожних вихідних кудись їду. Подумую і про закордонні змагання. - Як для людини, якій щойно виповнилося 18, ти вже дечого досягнув. Напевно, взявся за танці, відколи навчився ходити? - Не сказав би. Змалку мене цікавили скейтбол, футбол. Аж пізніше зрозумів, що це не моє, що в танцях можу проявити себе краще. Оскільки біля нас нетерпляче юрмляться дівчатка з надією на селфі з Владом, мусіли дякувати співрозмовникові й заходити в залу. Тим більше що ось-ось розпочнеться анонсований доброчинний концерт з учасниками проекту "Танцюють усі" за сприяння благодійного фонду "Покуття", заснованого народним депутатом Андрієм Іванчуком. Публіка в залі, звичайно, здебільшого юна, не шкодує долонь, коли ведучий Андрій Богданов оголошує про початок мистецького свята. Перш ніж вийти на сцену фіналістам і суперфіналістам дев’ятого сезону, присутніх "розігрівають" наші танцювальні ансамблі, серед яких добре знаний уже "Ерідан". Аж тоді настає черга учасників телешоу. Один за одним демонструють свою хореографічну майстерність Богдан Урхов, Любов Миронець, Ілона Федорко, Влад Литвиненко і Влад Курочка. Що тут скажеш? Пластично, пластично і ще раз пластично! Таке, направду, враження, що в цих молодих людей, особливо в нашого земляка, кісток як таких узагалі немає. Упродовж півторагодинної програми публіка аж ніяк не нудьгувала. Розкуті танці, прониклива пісня у виконанні Ольги Куриляк, прем’єра дуету Ілони Федорко і Б. Урхова… Ну і вигадливий ведучий зі своїм "найзапальнішим батлом" дев’ятого сезону, що змушував одну половину зали плескати в долоні, другу — тупотіти ногами, а балкон —гукати. Свято, організоване в Народному домі Василем Рожком і Юрком Білявським, явно вдалося. - Вам воно теж сподобалося? — спитав я наприкінці В. Литвиненка. - Ще б пак, — відповів. — Танці — моя стихія, акробатикою я з 14-річного віку захопився. - І що ж надихнуло? - Комп’ютерні ігри надихнули. Хоча не думав, що хореографія стане моєю професією. Після школи пішов учитися на стоматолога, проте на другому курсі кинув, зрозумів, що це не моє. Тепер черпаю натхнення з фільмів, з природи. Природа, подорожі допомагають мені ставати відкритішим до світу, добрішим, позитивнішим. - А я, — приєднується до розмови Богдан Урхов, — зразу ж усвідомив своє призначення, тому вступив до Дніпропетровського коледжу культури і мистецтв. Спеціалізувався, правда, на народній хореографії, та потім, після коледжу, захопила мене хореографія сучасна. Кастинг дав добрий поштовх для подальшого творчого вдосконалення, наша команда об’їздила вже з концертами мало не всю Україну, планую поїхати на постановку до Лівану. - Поглянути з глядацького крісла — легке й веселе у вас життя… - Насправді це тяжка праця, бути хореографом. Але якщо покірно плисти за течією, нічого особливого в житті не здобудеш. [gallery columns="1" link="file" size="full" ids="56876,56875,56874,56873,56872,56871,56870,56869,56868,56867,56866,56865,56864,56863,56862,56861,56860,56859,56858,56857,56856,56855,56854,56853,56852,56851,56850,56849,56847,56846,56845,56844,56843,56842,56841,56840,56839,56838,56837,56836,56835,56834,56833,56832,56831,56830,56829,56828,56827,56826,56825,56824,56823,56822,56821,56820,56817,56816,56815,56812,56809,56805,56803,56799,56798,56795,56794,56785,56792,56789,56782,56786,56780,56778,56783"] Текст: Михайло ГЕРМАНЮК Фото: Андрій КАНЯ