Нашу постмодерну епоху обсіли, наче воші, слова. Їх наплодилося так багато, що вони вже перестають означати якусь дію або думку. Вони взагалі перестають щось означати.
Ось слухаєш знічев’я по телевізору якогось політика чи просто засвіченого в інформаційному просторі суб’єкта. А воно меле і меле, стругає й стругає січку. Міркуєш собі – а що ж він сказав? Сидить, обліплений власними словами-вошами і втішається, що мільйон глядачів за цим спостерігає. Але телевізор є не тільки жуйкою для очей, він іще є віртуальною заразою. Воші передаються тобі. Й уже сам починаєш чухатися. Слова-воші прилипають до тіла. Ще добре, коли опісля шкодуєш тільки за змарнованим часом, а воші самі щезли, щойно виключив віртуальну заразу. А коли не щезли? І ти їх поніс між люди?..
Час тотальної девальвації слова – ось наша доба. Ви подумайте, скільки існує можливих пояснень лише на одне-єдине зачовгане, затерте до дір запитання: "Чому в Україні погано жити чесній людині?".
Та на таке дурне запитання мудрий чоловік мав би не відповідати. Бо можна наплодити мільйон слів-вошів, які вже давно перестали мати вагу – ще від часів тиражування перших газет. Це те саме, коли б ти на вітання "Привіт як справи!" почав направду розводитися про свої справи. Я не впевнений, але мені здається, що криводушний доважок "як справи" до вітання "привіт!" вигадали американці зі своїм "хавдуюду", або "хаваю". Начебто того, хто з тобою вітається, цікавлять твої справи. Ввічливе фарисейство. Слова-воші. Хоча вітання "Привіт, як справи!" свідчить, принаймні, про сяку-таку до тебе прихильність.
В доісторичну еру кожна одиниця мовленої фрази покривалася одиницею дії. Коли дикун казав дикунові з чужого племені: "Ще раз побачу тебе зі своєю самкою, прийду і вб’ю", то коли він ще раз бачив чужака зі своєю самкою, приходив і вбивав. Без зайвих слів, яких попросту не існувало.
Можна прогнозувати, що настане такий період, коли перегодована словами народомаса їх просто затруїть, як паразитів, інакше постане загроза остаточної втрати орієнтації в реальності. Або накладе мораторій на найбільш уживані на кілька десятиліть. Прийде час всеосяжного мовчання. Тоді на просте запитання: "Чого ти це зробив?" буде відповідь: "Бо зробив". І це буде єдино правильна відповідь.
Андрій МАЛАЩУК