Индик, проєкт, катедра, міністерка – в мережі вже більше тижня обговорюють новий український правопис, що набрав чинності 3 червня. Однак фахівці стверджують: зміни виправдані, навіть необхідні, адже підкреслюють унікальність нашої мови.

Журналісти "Дзеркала медіа" вирішили з’ясувати, що ж думають про це філологи Коломийського навчально-наукового інституту ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника".

–  Я ставлюся позитивно до змін і до того, що питання, яке давно було актуальним для нашої нації, нарешті вирішується на державному рівні, хоч, може, й не в досконалий спосіб, – розповідає Олександр Солецький, завідувач кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту. – Затверджений варіант правопису наближає нас до варіанту, прийнятого 1928 року, який через 5 років змінив радянський уряд, асимілювавши під варіант російської мови.

Викладач погоджується, що дуже важко обрати досконалий варіант, адже досконалість має формуватися століттями:

–  Ми не маємо нормованої тяглості, бо наша мова, враховуючи об’єктивні причини, не мала державного статусу. Його відсутність тягнула за собою відсутність нормованого правопису.

Олександр Маркіянович вважає, що мова збереглася за рахунок того, що українські письменники розуміли важливість цієї проблеми й утворили свої варіанти:

–  Кулішівка, драгоманівка – все це були варіанти різних правописів зі своїми особливостями та відмінностями.

Щодо цієї редакції – вона мала непросте завдання: схід і захід говорять по-різному, розмовна мова має численну кількість відмінностей, діалектів. Завдання правопису – врахувати всі ці відмінності та знайти нейтральний варіант, що задовольнятиме всі частини нашої держави:

–  Я вважаю, що ми повинні прийняти цей правопис у тому форматі, в якому він народився. Мова – живий організм, вона потребує таких втручань. Один із найбільш непростих моментів цього правопису – двояке трактування, тобто дозвіл використовувати подвійну форму "і – и". Це ускладнює завдання школярам, як вони мають готуватися, який варіант обирати тощо. Будь-який подвійний стандарт уже викликає спротив, бо дозволяє варіативність, а правопис має навпаки – уніфікувати, вказувати єдиний варіант, що влаштовуватиме всіх.

Доцент кафедри, кандидат філологічних наук Михайло Ковальчук вважає, що існування двох правильних варіантів правопису дозволить учням, яких вчили писати за старими нормами, менше помилятися:

–  Зміни, які пропонують до правопису, зумовлені радше мовною практикою, ніж ультимативною потребою часу. Новий правопис орієнтований на доповнення варіанту сучасної української мови.Очевидно, мета – сформувати мовну картину української літературної мови, що діяла б на території всієї України. Ці зміни доповнять сучасну українську літературну мови. Щодо написання слів разом чи окремо – так різко та категорично, на мою особисту думку, ці зміни вносити не потрібно. Їх можна вводити як паралельні.

–  Насправді правопис дещо спростили. Наприклад, написання слів з пів, фоє замість фойє тощо. Зміни не повинні лякати, навпаки – це повернення українській мові того, що для неї було характерним, – вважає викладачка кафедри Ольга Гловацька. – Важливо зазначити, що процедура впровадження нового правопису відбуватиметься поступово – протягом 2-3 років.

Загалом, ознайомившись із змінами у редакції нового правопису, з упевненістю можна сказати, що вони є незначними та не такими радикальними, якими видаються на перший погляд. Тож гайда освоювати нововведення разом.

У Міносвіти обіцяють, що усі зміни відбуватимуться поступово. На вивчення правил дають 5 років. Хто засвоїть швидше, може використовувати новий правопис. Поки що правильними є обидва варіанти. Без варіантів пишуться: слова з латинським коренем -ject-; буквосполучення ck, що в деяких мовах передає звук [k], відтворюється українською буквою к; разом пишуться слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі- тощо, а також слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-; невідмінюваний числівник пів зі значенням "половина" з наступним іменником – загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо, але якщо пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом. Також правописом встановлюються норми написання російських прізвищ, які закінчуються на -ой: Донськой – Донський, Крутой – Крутий, Луговськой – Луговський, Трубецькой – Трубецький. Виняток – прізвище Толстой. Варіативність правопису допускається в словах іншомовного походження, зокрема у прізвищах та іменах людей передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови – буквою г і шляхом імітації іншомовного [g] – буквою ґ. Також допускаються варіантні форми родового відмінка: ра’дості й ра’дости.

Юлія МАРЦІНОВСЬКА