ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

header-ad

Присвята усім Галюсям (Ірусям, Марусям, Данусям….), які сидять вдома

Рада вітати Тебе, Читачу, у моєму селі.

Якщо читаєш ці рядки, то свята пережив і почуваєшся в доброму здоров’ї. Певно, думаєш: "Всьо! Найважче позаду, більше роботи не буде аж до Паски".

Так от розповім Тобі історію про одну (а може 1001) домогосподарку і її безробітні будні. 

Безробітна

Рано-вранці досхід сонця,
ще півень дрімає,
В Галі вже будильник дзвонить –
до праці збирає.

Хоч вона і не директор,
і не має стажу,
Все одно йде на роботу –
в домашню упряжу.

Тут її щодня чекає
купа господарки:
В курнику – як за рабиню,
в стайні – за доярку.

Поросятку дати їсти,
винести гноївку,
І боронь же її, Боже,
захляпать бруківку.

Десь за півтори години,
як почався ранок,
Чоловік пролупить очі:
"Подавай сніданок!

Попрасуй штани, сорочку,
напастуй ми мешта,
Ну а я сі вдіну, вмию
і зроблю всьо решта".

Після тата прибігають
за мамою діти:
"Де мої шкарпетки, майка?",
"Що маю одіти?".

Вже як всіх повідправляє
в школу й на роботу,
Галя аж відпочиває…
в сьомій літрі поту.

І не хоче бідна їсти,
і не хоче пити.
Після того марафону
тяжко говорити.

А ще треба мити посуд,
на кухні прибрати,
Позбирати брудні лахи,
дрова поскладати.

Перебрати чисту постіль,
наварити їсти,
І за своїм чоловіком
в гаражі підмести.

Прикрутить полицю в шафі
і гачок у стайні,
Бо всі ходять на роботу,
а вона лиш крайня.

Ввечір Галю все чекає
те саме, що рано.
Й годі кликать чоловіка –
приріс до дивану.

А коли годинник вдарить
дванадцяту ночі,
Ледь сердешна йде до хати,
щоб стулити очі.

І не раз їй хлоп уколе,
як буває сварка:
"Ну а шо ти дуже робиш,
домогосподарко?".

Тож згадайте нашу Галю,
дорогії люди,
І завжди цінуйте щиро
тих, хто вдома годить!".

АВТОР: Зоряна ДЗЕРА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І не хоче бідна їсти,
і не хоче пити.
Після того марафону
тяжко говорити.

А ще треба мити посуд,
на кухні прибрати,
Позбирати брудні лахи,
дрова поскладати.

Перебрати чисту постіль,
наварити їсти,
І за своїм чоловіком
в гаражі підмести.

Прикрутить полицю в шафі
і гачок у стайні,
Бо всі ходять на роботу,
а вона лиш крайня.

Ввечір Галю все чекає
те саме, що рано.
Й годі кликать чоловіка –
приріс до дивану.

А коли годинник вдарить
дванадцяту ночі,
Ледь сердешна йде до хати,
щоб стулити очі.

І не раз їй хлоп уколе,
як буває сварка:
«Ну а шо ти дуже робиш,
домогосподарко?».

Тож згадайте нашу Галю,
дорогії люди,
І завжди цінуйте щиро
тих, хто вдома годить!».