У День захисника України, як годиться, ми вітаємо усіх причетних до цього свята чоловіків. Також 14 жовтня день створення Української повстанської армії, яка понад десяток років вела визвольну боротьбу українського народу. Це військово-політичне формування було настільки потужним, що спритності і відважності його вояків можуть позаздрити сучасні армійці. А їхній досвід є об’єктом вивчення закордонних військових фахівців.
Нам пощастило, що маємо можливість поспілкуватися з легендарними вояками УПА, послухати їхні захоплюючі розповіді, поради і життєві настанови. Одним із них є Мирослав Симчич – 95-річний сотенний УПА ("Кривоніс"), який 33 роки свого життя провів у радянських тюрмах і таборах. У переддень свята захисника України наша редакція завітала до нього.
Попри те, що наш герой вже у поважному віці і не так давно пережив важку недугу - інсульт, його ясний розум і сила духу вражають.
Відомо, що "Кривоніс" прославився боєм за Космач у 1945-му, коли разом зі своїми побратимами – Березівською сотнею, знищили каральний полк НКВС, який налічував близько 400 осіб. Пригадати ті події ми і попросили пана Мирослава під час нашої розмови.
"Спершу взяти Космач вони не змогли, мусили відступити і нічого їм не вдалося з того, що вони запланували. На той час вони називали Космач бандерівською столицею. Вони не зупинились на першій невдачі…. Між убитими було 19 оперуповноважених і керівник тої облави генерал-майор Микола Дергачов. Він був командиром Кремля, і як почалась більшовицько-фінляндська війна його направили на фронт у Фінляндію. Його поставили командиром каральної дивізії і послали в Крим депортувати кримських татар. Він вигнав кримських татар, чеченців та інгушів. Після того його направили сюди із завданням знищити УПА".
Завзятість, бойовий дух і вогонь в очах притаманні упівцю по нинішній день.
"Хотілося б закінчити своє життя, як добрий солдат, а рахувався я в УПА добрим солдатом. Були тут у мене хлопці зі Східного фронту, приїжджали. Обіцяли мене забрати, але щоб я підлікувався. Але, що я зроблю, якщо з хати не можу вийти. Так я на фронт і не попав», - скаржиться Мирослав Симчич.
Історії нашого бандерівця часто знаходять своє місце на сторінках книг відомих авторів.
"Якщо можу, якщо мене щось питають про нашу минулу боротьбу, то я розповідаю. Михайло Андрусяк написав книжку «Брати грому». Він написав тільки те, що я сказав. Він приходив, ставив питання, я відповідав. Це я залишив нашому майбутньому народові, щоб пам’ятали про людей, які боролися за нашу незалежність. Тепер маємо незалежність, але вона все ще контрольована Москвою".
Про сучасних героїв сотенний УПА розповідає наступне: "Молюся кожен день, прошу Господа Бога, щоб мали витривалість таку, як ми мали. Адже ми боролися десять літ і не здавалися до останнього солдата. Молюся, щоб вони витримали цю боротьбу на Сході до повної перемоги.
Я надіюся, що наші молоді кадри – добрі, молоді, ідейні хлопці вистоять, і ми врешті-решт переможемо. У боротьбі не завжди є успіхи, бувають і невдачі. Щоб при невдачах трималися стійко. Я вірю, що у нас обов’язково буде повна перемога.
Мені допомагало те, що я любив Україну, любив свій народ. Я ніяк не міг допустити, що можу здатися. Півперемоги у нас уже є, а півперемоги на ваших плечах", - каже Мирослав Симчич.
"Тепер вся моя робота - це Коломийська станиця братства ОУН УПА, яку я очолюю, а також розмови з людьми. От ви прийшли і я розмовляю, вчора був письменник Василь Шкляр.
На вас надіюся, щоб ви вистояли до кінця, щоб і наш труд не пропав. Ми що могли - те й зробили. Виявилося, що Україну легше здобути, як утримати".
Інна ЯКУБ’ЯК
Фото: Андрій КАНЯ
Відео: Ярослав КОНИК
