ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

header-ad

Ми є тим, що вдягаємо

У радянському журналі "Перець", гумористи якого заробляли собі на хліб з маслом, висміюючи вади західного способу життя, була колись прикметна карикатура. Художник намалював патлатого молодика у модних розкльошених штанях, тобто типового тодішнього стилягу, яких "Перець" також не толерував. А в чому був цімес карикатури? У тому, що стиляга виходив з аудиторії філософського факультету Київського держуніверситету ім. Тараса Шевченка.

Це тепер філософів кують у будь-якому загумінковому виші. Тоді ж, у 1970-их, на всю Україну діяв один-єдиний філософський факультет, у Києві. Ви хоч уявляєте собі, хто міг потрапити в його аудиторії? Тільки сини й дочки ретельно перевірених органами на лояльність радянських боярів. А він,  "перчанський" негідник, запустив патли, мов якийсь паризький гіпі, і компрометує високе звання студента такого р-революційного університету і такого прогр-ресивного факультету!

Можна було, певна річ, усміхнутись і на другий день забути побачене в журналі. Але серйозного, вдумливого читача  згадана карикатура могла привести до висновку про те, що комуністична ідеологія рано чи пізно потерпить крах. Бо якщо навіть завтрашні її ідеологи охоче переймають буржуазні цінності, уподібнюючись до молоді гнилого Заходу,то що вже казати про рядових будівників світлого майбутнього. Рядові також зі шкіри лізли, щоб тільки запопасти сині американські джинси, дарма що пропаганда всі вуха протуркотіла їм про захланних імперіалістів з їхнім пропащим суспільством споживання.

Думаєте, тут не настільки очевидний зв'язок, між одягом та ідеологією? Даремно думаєте. Люди є тим, що вони вдягають. Обстоюючи цю тезу, британський історик і журналіст Ніл Ферґюсон нагадує в своїй книжці "Цивілізація", щойно перекладеній на українську, що як промислова революція, так і суспільство споживання, що їх вважають найбільшими економічними стрибками Заходу, значною мірою стосувалися одягу. По-перше, впливали на його ефективне виробництво, а по-друге, сприяли манері вдягатись як заманеться. І якщо молодь у Радянському Союзі починала вдягати ті ж джинси, що й молодь на Заході, вона демонструвала цим самим, нехай підсвідомо, той факт, що сприймає й західний спосіб життя.

Річ не лише в одязі. Річ в усій західній популярній культурі, яка поширилася на весь світ завдяки музиці й кіно, безалкогольним напоям і фаст-фуді. Ця попкультура, за спостереженням автора "Цивілізації", несе в собі певні повідомлення.  Повідомлення про свободу — право вдягати чи пити те, що вам до вподоби. Повідомлення про демократію — адже фабрики виробляють тільки ті товари споживання, які до вподоби людям. Повідомлення про капіталізм — адже корпорації повинні збагачуватися від продажу. Сприяючи розвитку динамічного суспільства споживання з притаманним йому нескінченним попитом на дешевий і зручний одяг, промислова революція в Британії вплинула й  на решту світу. У тому числі й на наші благословенні терени.

Тому більш ніж дивно читати такого собі, скажімо, доктора економічних наук з Донецька Олександра Кендюхова, який ще років шість тому лякав народ у солідних київських газетах найбільшою загрозою людства — суспільством споживання. Жага споживання настільки, мовляв, охопила всю нашу державу, що постала загроза втрати економічної незалежності. І взагалі людство духовно й інтелектуально виродиться. Як бачимо сьогодні, небезпека для держави прийшла не з боку, прогнозованого Кендюховим. А якраз із середовища, де він проживає (якщо не втік, а залишився на духовно близькій території).

Однак навіть поміж сьогоднішніми нашими людьми можна почути нарікання на те, що українське суспільство, попри майдани,  і далі залишається суспільством споживання. Виховують його в такому споживацькому, егоїстичному дусі начебто керівники держави. А ось за радянського тоталітарного режиму суспільство не було споживацьким, було ідейним…

А що було споживати, хотів би я знати, в Радянському Союзі? Костюми від фабрики "Більшовичка", згущене молоко по талонах чи меблеву стінку з чергою на декілька років? І на чому базувалася ідейність радянських людей? На недалекоглядній Марксовій вірі в те, що індустріальна економіка приречена на створення суспільства з жахливою нерівністю, розділеного на буржуазних власників капіталу і незаможний пролетаріат, якому нічого втрачати, крім кайданів?

Дмитро КАРП'ЯК