ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Знаний коломийський фотограф Александр Кіблер. ФОТО

Кочержук Мирослава,


наукова співробітниця


Музею історії міста Коломиї.


 


Фотограф АЛЕКСАНДР КІБЛЕР


 


    У першій половині ХХ сторіччя не було, мабуть, в Коломиї жодної людини, яка б не знала Александра Кіблера, майстерного фотографа, чиї світлини й до сьогодні можна побачити в сімейних архівах чи не кожної корінної коломийської родини. З упізнаваністю цього пана не могли, впевнена, конкурувати навіть гімназійні професори чи радники магістрату, бо ж користувалися його послугами всі. Не зникло його прізвище з лексикону й тепер – каварня «Кіблер» в будівлі колишнього фотосалону майстра приваблює містян смаколиками.


  Александр Кіблер. Фонд МІК Інв № Ф-0111


Батько Александра Валентин Кіблер, німець за національністю, прибув до Львова з Франкфурта-на-Майні й через якийсь час відкрив там власну друкарню. Можливо, мав намір передати свою справу синові, але той захопився фотографією настільки, що всупереч волі батька таки навчився цьому ремеслу й навіть самостійно вже в молодому віці заробив гроші на відкриття свого закладу. А було так: настоятель домініканського монастиря в Підкаменю на Львівщині замовив у Кіблера світлину образу Матері Божої, що був вмурований в стіні. Якісно виконати це завдання видавалося неможливим, оскільки до образу не було потрібного доступу та ще й з вітражного вікна на нього падали різнокольорові відблиски. Але молодий фотограф не бажав так швидко відступати, тож знайшов несподіваний вихід: скориставшись відсутністю настоятеля, домовився з ченцями й демонтував частину стіни та, вибравши образ, сфотографував його при більш відповідних освітленні й розташуванні. До повернення настоятеля все було на своїх місцях. І хоч монахи таки не втримали таємниці, все ж, настоятель, побачивши дуже високого класу світлину, змінив лють на милість і замовив у Александра знимки інших старовинних полотен монастиря. Як розповідала багатолітня помічниця А. Кіблера Марія Копчук, саме на зароблені тоді кошти він зміг відкрити власну фотомайстерню у Львові. Є дані, що ще 1900 року його заклад діяв там на вул. Баторі, 32. Чому й коли точно перебрався до нашого міста – невідомо. Та спершу його фотоательє розташовувалося за адресою вул. Валова, 6 (будинок не зберігся), а вже від 1903 року мешкав і працював у споруді на вулиці Франца Йосифа, 15 (тепер – бульвар Лесі Українки) – саме так зазначено в будинковій книзі. Тож виходить, що в цьому році фотосалон європейського взірця й був збудований. Хоча, згідно зі спогадами його учня, знаного фотомитця Романа Барана, відкриття салону відбулося напередодні приїзду до Коломиї престолонаслідника Кароля з дружиною Зитою у 1912 р. Так чи інакше, на першому поверсі двоповерхової будівлі було два павільйони, оснащених високоякісним обладнанням, за переказами, привезеним з паризької виставки. Це, зокрема, найсучасніші фотоапарати німецької фірми «Фоклендер», швейцарської «Гольдман», яка надавала коломийському майстрові знижку на 25%, павільйонна камера «Геліар», оптичні вироби та об’єктиви англійської фірми «Дальмеєр». А з Відня, зі слів М. Копчук, доставили для ательє великі скляні вітрини, за якими містилася одна з найкращих виставок фотопортрету в Галичині. Її добре видно на єдиній світлині будівлі початку ХХ ст. До Першої світової війни А. Кіблер мав близько десяти працівників, у числі яких і художник для здійснення композиційної картини фотографованих осіб. Якнайкращій композиції сприяли й вишуканої форми столики, крісла, лавочки, а також декілька варіантів мальованих декорацій, що розміщувалися на стіні, як фон для знимки. Ось чому всі світлини вражають не лише якісним виконанням, але й цікавою композицією. Надзвичайно важливу роль відігравало й освітлення, яке підбиралося для кожної людини індивідуально, тому залежно від погодніх умов та пори дня використовувалася права або ліва сторона павільйону. Північна частина мала скляний дах, розташований під кутом 65 град., і таку ж стіну, а за допомогою спеціально розміщених штор можна було регулювати напрямок і силу світла. Отже, Кіблером, як і іншими фотографами того часу, застосовувалося лише природнє освітлення, що надавало зображенню «м’якості» й відрізняє давні знимки від сучасних. Електрифікований павільйон з прожекторами, що теж з’явився в Кіблеровому ательє дещо згодом, використовувався для групових світлин. За допомогою саме денного світла й проявляв він знимки по декілька годин. 


  Група коломийських підприємців. А. Кіблер стоїть 3-й зліва. Коломия, 1941 – 1944 рр. Фонд МІК Інв № Ф-9786


    В інтернеті знаходимо інформацію, що А. Кіблер світлив навіть молоде подружжя Габсбургів – Кароля, згодом імператора, і Зиту – коли ті 1912 року декілька місяців мешкали в Коломиї. Це цілком можливо, адже не випадково саме в цьому році коломийський майстер – єдиний у нашому місті – отримав титул придворного фотографа Кароля Франца Йосифа. Виконав для подружжя низку портретів, які, мабуть, публікувалися, але без вказання автора, тож цікаво було б їх ідентифікувати.


        А. Кіблер (сидить в центрі) серед коломийських фотографів. Коломия, 1950-і рр. Фонд МІК Інв № Ф-0117


     У 1920 – 1930-і роки з різних причин Александр Кіблер уже не мав можливості утримувати багато працівників, але йому допомагали учні, які переймали мистецтво світла й тіні у вже добре знаного майстра. Це зокрема українка Михайлина Гнатковська, перша коломийська жінка-фотограф, згодом власниця фотоательє на вул. Пілсудського (тепер – В. Чорновола), 16, а також Богдан Кічак. Обидвоє після війни емігрували з сім’ями до Польщі, де займалися фотосправою. Найдовше працювала в Кіблера згадана вже М. Копчук, яка не раз ділилася цікавими епізодами з життя коломийського фотомитця. Розповідала, що А. Кіблер був не лише фотографом, художником, мусив мати знання й навички з хімії та фізики, а й проявив себе раціоналізатором та винахідником в царині фотографії. В 1930-х роках його ательє відвідали представники фірми «Кодак», можливо, пропонуючи якусь продукцію, й були вражені, побачивши пристрій для збільшення фотографій, сконструйований самим А. Кіблером. Цей пристрій давав можливість виготовляти портрети великих розмірів, в той час, як «Кодак» нічого подібного ще не випускав. За переказами, був фотограф ще й одним із співвласників кінотеатру в Коломиї, але М. Копчук про це не згадувала.



   А. Кіблер. Фото з документу. Поч. 1960-х рр. (?) Фонд МІК Інв № Ф-13716


Під час німецької окупації переховував він командира радянських партизанів Сидора Ковпака, якого пораненого привіз до Коломиї з гір у фірі якийсь пан Зарицький. Згідно з розповідями коломиян, С. Ковпак мешкав у будиночку десь на розі сучасних вулиць Довбуша і М. Коцюбинського (не зберігся), але велику роль у цьому відіграв таки А. Кіблер. Спасіння командира партизанів забезпечило відносно безтурботне життя фотографові в радянські часи. Але одразу після війни його ательє було пограбоване, частково знищені обладнання й інші речі, а червоноармійці, подейкують, зірваним з меблів плюшем чистили собі взуття. Та С. Ковпак, ставши впливовою людиною в СРСР, домігся збереження у приватній власності А. Кіблєра його фотоательє з помешканням. Нечувана річ для радянських порядків! Чи може для цього були й інші причини? Тож не все ще знаємо про цю непересічну людину, завдяки якій посміхаються до нас зі старих світлин відомі й невідомі нам коломияни. А роботи майстра справді неперевершені! Це й чудові портрети, зокрема виконані з застосуванням «рембрандтівського» освітлення, родинні та зворушливі дитячі знимки, фотографії учнівських груп та колег, вишуканих пань та селян у колоритному народному вбранні. Серед них і рідкісні – виконані не на фотопапері, а на склі, дереві, металі й навіть шовку. Мабуть, коштували такі світлини дорого, тому замовляли їх нечасто. Традиційно фото були наклеєні на паспарту з дуже щільного картону з підписом автора, адресою й мистецькою емблемою фотоательє на звороті.  


      Проживши 90 років, понад 60 з них знимкувавши містян і мешканців Коломийщини, Александр Кіблер помер 22 травня 1964 р. й похований на старому українському цвинтарі. Дружина покинула цей світ значно раніше, а дітей подружжя не мало. Тож частину будинку з фотообладнанням, вцілілими світлинами, негативами та меблями успадкувала М. Копчук. Дещо з цього згодом передала Музеєві історії міста Коломиї, в якому ще в 1990-х роках експонувалася велика виставка робіт славетного фотографа. Відділ, присвячений А. Кіблерові, є в музейній експозиції й тепер, а колекція його світлин і меморіальних речей продовжує поповнюватися.


Музей історії міста Коломиї запрошує на презентацію колекції меморіальних речей знаного коломийського фотографа Александра Кіблера, зокрема й тих, які слугували декором і доповненням для світлин. Все обладнання фотосалону майстер заповідав своїй довголітній помічниці Марії Копчук, а після її смерті уцілілі реліквії зберегла коломиянка Надія Луців, у якої й придбав їх нещодавно музей.


   Презентація відбудеться 23 грудня о 15 годині. Тут ви зможете оглянути різної форми столики, чавунну вишукану пічку та інші предмети з фотоательє А. Кіблера, а також виставку його неперевершених світлин.


   "Знаючи, що сотні фотографій майстра зберігаються в родинних альбомах, просимо долучитися всіх коломиян і до акції: поділися світлиною А. Кіблера на сторінці музею за цим посиланням й отримай можливість безкоштовно зазнимкуватися біля столика з його салону", - зазначають музейники.


Нижче - фотороботи А. Кіблера різних років з фондів Музею: