Першу частину матеріалу можна прочитати ТУТ. А другу — ТУТ. Наші попередники-краєзнавці не були дурнішими за нас, проте на мали таких інформаційних можливостей, як ми. Отже ж, автор цього дослідження ще 2008 р. звернув увагу на те, що на європейській мапі є багато населених пунктів, які починаються на літери «кол» («col» чи «kol») або й «коло» («colo» чи «kolo»). Тепер це спостереження проаналізовано ґрунтовніше, хоч не остаточно. Отже, в Ісландії – 5, а в Данії – 33 населених пункти починаються на «kol», в Ірландії на «col» починається 17 населених пунктів, в т. ч. є й Collooney; в Анґлії приблизно 20 населених пунктів починається на «col», в т. ч. Колчестер (Colchеster) – найдавніше місто на Британських островах, згадується 77 року, лежить на р. Кольн; на пагорбі була фортеця; назву виводять від легендарного Старого короля Коля. У Франції на «kol» починаються два міста, а на «col» – майже 100 населених пунктів, в т. ч. й такі співзвучні з нашою Коломиєю, як Colmen, Colme, Colomiey, Colomiers, а Colmar (Кольмар) – одне з найдавніших міст Франції, яке вперше згадується 823 р. В Іспанії на «col» є до 100 населених пунктів, в т. ч. й Coles (Колес) – муніципалітет в Галісії, де жили кельтські племена, Colomera (Коломера) – муніципалітет в Андалузії, біля гір; Colunga (Колунґа) – муніципалітет в Астирії в Кантабрійських горах, де жили кельти, це один з найдавніших країв Іспанії. В Італії також понад 100 міст, сіл і комун починається на «col», в т. ч. й Collmello. У Німеччині на «kol» починається приблизно 100 населених пунктів, в т. ч. й Kolau (Колау) Kolomann (Коломан), Colmberg (Кольмберґ) – назва громади в Баварії, місцевість перед горами; в Австрії на «kol» починаються 23 населені пункти, в т. ч й Кohlberg (Кольберґ) – комуна в Штирії, місцевість в оточенні гір. У Швайцарії, яка є чотиримовною країною, надибуємо 14 топографічних назв на «kol» і 20 – на «col», в т. ч. й Cologna. У Румунії понад 83 населені пункти починаються на «col», щоправда багато з них складається з двох слів, де перше – Колонія. А в Молдові 6 населених пунктів починається на «col» («кол»). На Балканах є також багато топографічних назв на «kol»: 32 – в Хорватії, 29 – у Сербії, 14 – у Чорногорії, 35 – у Боснії і Герцеговині, 3 – у Словенії, 14 – в Албанії. Наші сусіди-словаки мають 18 населених пунктів на «kol», чехи – 30, в т. ч. й Kolin (Колін, Старий Колін) – одне з найдавніших міст Чехії, яке згадується ще 1261 року, та Кolm (Колм); угорці – 33, болгари – понад 20. Цікаво, що в Польщі є до 300 назв, які починаються на «kol», і навіть якщо відкинути з них ті, які складають з двох слів, де перше «Kolonija» («Колонія»), то все одно назбирується величезна кількість. З них нас цікавлять Kolo (Коло) – одне з найдавніших міст Польщі, лежить на р. Варта, збереглися руїни замку з 14 ст.; Koloman (Коломан) та найбільше – Kolomyja чи Kolomіa (Коломия чи Коломіа) і Kolomyjka (Коломийка). [pull_quote_right]У Польщі є маленькі села Коломия і Коломийка, які тепер злучили в одне. З історичних джерел довідуємося, що це дуже давні поселення, які лежали на потоці Коломия.[/pull_quote_right] Саме у ґміні Рутки Замбровського повіту Підляського воєводства є маленькі села Коломия і Коломийка, які тепер злучили в одне. З історичних джерел довідуємося, що це дуже давні поселення, які лежали на потоці Коломия. У відомому «Географічному словнику Королівства Польського та інших слов’янських країв» читаємо, що Коломия вже згадується у XV ст., і що саме тут родове гніздо шляхтичів Коломийських гербу Холєва. Однак, якщо у цьому поважному словнику подано кілька версій походження нашої Коломиї, то від чого походить назва польської Коломиї – нема. Власне, упорядники пишуть, що село Коломия походить від потоку Коломия, на якому воно лежить, але від чого походить назва потоку – невідомо. Тому автор цього дослідження написав листа до керівників ґміни Рутки у Польщі (переклала п. Ірена Гулай-Назарова) з проханням пояснити як тлумачать польські мово- і краєзнавці назву села Коломия. З не дуже прискіпливого аналізу випливає таке: спільним для більшості європейських міст, які починають на «кол», є те, що вони одні з найдавніших на території своїх держав; лежать у горах, на пагорбах чи перед горами, мали замки й фортеці. До переліку цих, далеко не всіх, європейських міст та місцевостей належить і наша Коломия, яка теж починається на «кол». І тут – свого роду сенсація! Переглядаючи список міст України, я з подивом виявив, що на «кол» починається лише єдине місто, наша Коломия! Правда, є 115 сіл і селищ, які починаються на «кол», однак після уважного вивчення можна стверджувати, що більшість з них має виразно українське (слов’янське) походження – від майстрів – колодіїв, від колесарів, від колодязя, від колоса, від колеса; частина походить від наших предків-торгівців сіллю, коломийців (Коломийці, Коломийчиха, Коломіївка, Коломійцева Долина, Коломійцеве (село), Коломійцеве Озеро, Коломійці, Коломійцівка); частина має радянське походження; кілька сіл і селищ – тюркського походження (Коломак (Полтавський район), Коломак (Решетилівський район), Коломацький Шлях). З останніх слів випливає, що населені пункти на «кол» є не лише в Європі, але й в Азії. Відомо, що в тюркських мовах корінь «кол» означає «ріка», «доплив ріки», «низовина», «балка», «гірська долина з рікою» тощо, «дім», «хатина», «курінь». Поширене це «кол» і в мовах народів Кавказу, де, наприклад «кол» у курдів – це «хатчина», в аварців «коло», «кулі» – «хутір». У Росії є дуже багато сіл, поселень і міст, які починаються на «кол», адже там живуть різні народи. Поширене (понад 100) «kol» («кол») і «kolо» («коло») і в назвах населених пунктів Ірану. Є чотири міста з назвою «Kola» («Кола») в Індії, а на «kol» і «col» починається понад 40 населених пунктів. Отже, як пересвідчуємося і в Європі, і в Азії є безліч населених пунктів, які починаються на «кол». То коли міг виникнути цей початковий склад, корінь на такій величезній території двох материків? Безперечно, лише тоді, коли ми всі перебували в індоєвропейській спільноті! Прабатьківщиною індоєвропейців вважають територію Північного Причорномор’я, яку замешкували різні племена в V – IV тисячоліттях до Р. Х. У бронзовому віці (кін. ІІІ – поч. І тисячоліття до Р. Х.) вони рушили в різні напрямки і дійшли до берегів Європи і пустель Азії. До індоєвропейців належать відомі зниклі народи-етноси (кельти, ґоти, брити, хетти, фракійці та ін.) та сучасні групи народів: ґерманці, романці, анґло-сакси, слов’яни, греки, індійці, іранці та ін. Безперечно, давні народи і їхні мови та діалекти мали вплив на мови й діалекти сучасних народів та етнографічних груп. До слова, однією з найдавніших літер, ще з нашого спільного індоєвропейського минулого, є літера «о». То що ж може означати оте прадавнє «кол»? Подібне дослідження потребує спеціальних широких і глибоких лінґвістичних знань і не лише однієї людини. На жаль, мені не вдалося знайти словника кельтської чи давньоґерманської мов. У латинсько-українському словнику латинське «colo», «colui», «cultum» перекладається українською «обробляти землю», «жити», «мешкати», «заселяти», «обживати», «шанувати богів» (Чуракова Л. Латинський словник. – К.: Чумацький Шлях, 2009. – С. 37.). Тут треба мати на увазі, що латинська мова, якою розмовляли стародавні римляни, увібрала в себе чимало слів з індоєвропейського минулого, зокрема з кельтських, хеттських, індоіранських мов. Тому можна припускати, що словом «кол» наші прапращури-індоєвропейці називали землю, територію, на якій можна жити, селитися, обробляти землю. Тобто, побачивши здалеку такі шматки суші, узвишшя, вони їх називали «кол», «хол» чи «гол» чи просто це був якийсь радісний вигук «ко!». У давньоанґлійській мові «holm» (голм) означає «узвишшя, пагорб», у давньоісландській «holm» (голм) означає «острівець» очевидно, невеличка територія суші, омита навколо водою. І, нарешті, в індоєвропейських мовах корінь kel/kol/kl означає «підвищуватися», «стирчати». А звідси і давньослов’янське «хлм», «холм», тобто пагорб (Етимологічний словник української мови. – Т. 6. – К., 2012. – С. 195.). Згодом різні народи до первісного кореня «кол» додали свої суфікси і закінчення, видозмінивши первісне звучання. Мабуть, до «кол» – «землі, яка придатна для життя й обробітку» народи додавали «під горою», «над рікою», «омита водою», «за лісом» та інше. А наші пращури додали «омия». Може, це справді ріка? З цього всього напрошується такий висновок: наша Коломия заснована в індоєвропейську епоху – ймовірно, у ІІ чи І тисячолітті до Р. Х. На це вказують перші три літери її назви. Коломия – найдавніше поселення на наших теренах і їй понад 3000 років! Щоправда, перша Коломия стояла на горі, на Воскресінецькій горі.          Дуже давня назва села Корнич, бо перші чотири літери «корн» надибуємо у назвах багатьох населених пунктів: в Ірландії – 20, в Анґлії –3, в Іспанії – понад 30, у Франції – понад 50, в т. ч й Corn, Corne, Cornay, Cornac, Cornes, Corny; в Німеччині – понад 30, в т. ч. й Korna, Kornberg, Korne, Kornich, Kornitz; в Італії – майже 50; в Австрії – 12; у Швайцарії – 5, в т. ч. й Cornes; в Румунії – понад 60; у Польщі – 17. Так само прадавнє с. Спас, назву якого важко однозначно пояснити. Натомість слов’янське-руське-українське походження мають і Грушів, і Воскресінці, і Пилипи. ПІСЛЯМОВА Ці рядки можна сприймати, як фантазію, романтику, але іноді такі ідеї втілюються в життя. Отже, якщо скінчиться війна (дай, Боже!) і продовжиться наша реформація (дай, Боже!), то було б добре повернути Коломию на Воскресінецьку гору. Зрозуміло, що в нашому місті незабаром не залишиться вільного метра землі під якісь громадські будівлі й комплекси. Така сумна реальність. Тож варто кинути оком на правий берег Пруту, де вивищується Воскресінецька гора, на якій стояла прадавня Коломия. Доцільно було б побудувати там пізнавально-розважально-відпочинковий комплекс і неодмінно монастир. Ясна річ, це потребувало б величезних видатків. Але ж вони могли б окупитися. На тій горі могли б стояти павільйони-музеї, кожен з яких розповідав би про певний період коломийської історії: трипільський, індоєвропейський, кельтський, давньоґерманський і наш, праслов’янський. Там могли б бути впорядковані лісові маршрути, дитячі й спортивні майданчики, басейни й аква-парк, невеличкі готелі й ресторани, концертна зала і багато чого іншого. Світ знає і вміє це робити. Спорудження такого мегакомплексу стало б епохальною подією, а ідея могла б згуртувати містян і наших краян та зацікавити інвесторів. Згодом Воскресінецька гора стала б привабливим туристичним центром на Покуття й Гуцульщину, туди з’їжджалися б люди на фестивалі, свята, концерти, весілля, іменини. І хай би це здійснилося до 800-річчя Коломиї! Микола САВЧУК Матеріал з рубрики "Коломиї — 775".