Вимушена переселенка Ольга Золотарьова народилася у Росії, проживала на Донбасі, а сьогодні знайшла прихисток у Коломиї. Жінка розповідає, що святкує два своїх Дня народження: 14 липня, коли власне народилася, та 6 жовтня – торік у цей день коломийські лікарі врятували їй життя. Створивши громадську організацію «Фенікс-Коломия», вона разом зі своїми однодумцями захищає інтереси переселенців, яких у нашому місті налічується 150 сімей. Про життя з чистого аркуша у бандерівській Коломиї – Ольга Золотарьова розповіла тижневику «Дзеркало Коломиї». «На Луганщині є люди, які просили мене говорити українською» «Я не можу судити людей, які залишилися у зоні конфлікту і підтримують бойовиків. Єдине хочу сказати, нехай вони беруть свої валізи і чимчикують в Росію, і не заважають нам творити Україну», – починає непросту розмову про свій вибір жити на Заході України Ольга Золотарьова. Жінка народилася у Росії. Втративши матір у шестирічному віці, виїхала з батьком-військовим жити в Україну. Свою юність вона провела у невеликому місті Антрацит Луганської області. Ще тоді у радянський період вона почала писати вірші українською мовою. Після вступу до Київського національного університету імені Т. Шевченка на факультет журналістики пані Ольга розпочала сумлінно вивчати українську. Після випуску продовжила свою журналістську роботу у столиці, а всі свої передачі у якості ведучої готувала виключно українською. Улюбленій професії вона присвятила більше 30-ти років. Коли пішла на пенсію, вирішила повернутися на Луганщину. Хоча там мало хто знав українську, втім, зайвих запитань до пані Ольги не виникало. Дехто навіть просив її частіше говорити українською, мовляв, мова дуже милозвучна. Тих, хто не підтримували бойовиків, катували у підвалах Ненависть до всього українського посіяли на Луганщині бойовики, які у травні минулого року почали обстрілювати тамтешні населені пункти. Снаряди влучали і в сусідні будинки Золотарьової. На це окупанти відповідали луганчанам, що вони випадково, мовляв, цілились у своїх противників – українських солдат. «На той час 70% тамтешніх жителів підтримували проросійські настрої. А тих, хто був проти, бойовики просто кидали до підвалів і катували», – зі сльозами на очах згадує переселенка. Її єдиний син виїхав разом з сім’єю жити на Прикарпаття. Тривалий час просив маму теж їхати за ним услід. Та жінка з дня на день надіялась, що от-от весь цей жах завершиться і не поспішала покидати рідну домівку. Але ситуація погіршувалась. І одного ранку пані Ольга наважилася купити квиток в один кінець до Коломиї. Переселенцям нікуди повертатися – будинки знищені вщент «Приїхавши до вашого міста у вересні, я була вражена європейським життям, – розповідає переселенка. – На вулицях прибрано, а люди привітні й культурні. Нас, східняків, ніхто тут не гонить, як переконані на Сході. І тоді я зрозуміла, що я вже ніколи не повернуся на Луганщину. Коломия – цей мій новий дім». Ольга Золотарьова з сином та двома внуками живуть лише на її пенсію та зарплатню сина. Держава виділяє переселенці на утримання сім’ї 1 000 гривень. Пані Ольга, читаючи у ЗМІ звіти влади про начебто багатомільйонну допомогу переселенцям, лише знизує плечима. Каже, якби не коломийські волонтери, переселенці не вижили б. «Найбільша проблема для переселенців – оренда житла. Вона недешева. Тож усі заощадження йдуть на проживання. Роботою ніхто не забезпечує, та й знайти її не так просто, адже через масове скорочення навіть коломиянам складно втриматися на роботі», – каже Ольга Золотарьова. Сквер для коломиян за їхню чуйність Переселенці, щоб не залишати один одного в біді, вирішили створити громадську організацію «Фенікс-Коломия». Ціль – об’єднатися. За словами пані Ольги, багато біженців уже повернулося до Криму та Донбасу. Коштів на проживання не вистачало, тому довелося повернутися до рідної оселі під кулі проросійських бойовиків. Проте, як каже жінка, більшість переселенців просто не можуть повернутися додому: їхні будинки знищені вщент, а через проукраїнську позицію бойовики не дадуть їм там спокійно жити. «Я щиро вірю, що ми матимемо квітучу, нову, незалежну Україну. Зараз відбувається її відродження. На журналістах зараз лежить велика відповідальність – описувати події правдиво, не перекручуючи факти, щоб наші внуки зуміли не лише читати, але й відчути цей біль, який ми зараз несемо у серці», – підсумовує Ольга Золотарьова. Зараз у планах переселенців з «Феніксу» – створення скверу як символу вдячності за чуйність коломиян. Новини Коломиї та району