Приміщення кредитового банку «Покутський Союз», відкрите 1926 р. (сучасний вигляд)[/caption]
Коломийські українці мали 7-класову школу ім. І. Франка товариства «Рідна Школа», 7-класову державну україномовну школу ім. Т. Шевченка та 7-класову дівочу школу ім. Лесі Українки, які польська влада 1937 р. примусово об’єднала в одну.
Усе українське життя велося навколо Українського народного дому.
Найзаможнішими коломийцями-українцями міжвоєнного періоду були адвокати, лікарі, професори гімназії, поодинокі державні службовці, керівники кооперації. Більшість з них мали свої будинки (Шипайли, Станкевичі, Могильницькі, Калитовські, Лободи, Кузьмичі та ін.). Окремішньо стояла сім’я сенаторки й редакторки О. Кисілевської, зятем якої був відомий коломийський лікар Володимир Ганьківський. Вони поклали гарний будинок на теперішній вул. Замковій, 74, який у період СРСР привласнила влада. Тепер тут – фтизіопульмонологічний диспансер.
У др. пол. 1930-х деякі представники коломийської еліти їздили на відпочинок. У 1938 р. поміж коломийців, які мали телефони, було шість українців. Два українці мали власні автомобілі.
У 1920-і в Коломиї створилося нове середовище: хтось загинув у війну, хтось з різних причин еміґрував чи імміґрував, виїхали австріяки й чехи, а почасти і гебреї. Натомість приїхала нова хвиля поляків. Українська людність також зазнала змін: одні втекли від політичної розправи, інші залишилися після фронту в інших місцевостях чи й за кордоном, хтось загинув чи помер, а певна кількість приїхала до міста над Прутом з різних теренів. Разом вони творили нову українську еліту Коломиї. На чолі стояли правники й професори гімназії. З’явилися представники кооперації, а також творча еліта, зокрема, вчителі Коломийської філії Львівського вищого музичного інституту. Духівництво було обмежене у своїй національній діяльності не лише польською владою, але й станиславівським єпископом греко-католицької церкви Г. Хомишиним, який закликав вірних горнутися лише до католицьких організацій та намагався латинізувати наш обряд. Натомість поміж греко-католицьких священиків Коломийщини згас дух москвофільства і запалився дух націоналізму. Фактично більшість тутешніх священиків більш чи менш відкрито підтримували словом і ділом національну справу.
На суспільно-політичну арену вийшли і т. зв. євангелики – нова течія в місцевому українському християнстві. А також втікачі з підсовіцької України, наддніпрянці. Їх хоч і не було в Коломиї багато, зате кожен з них був вельми діяльним та залишив по собі вдячну пам’ять нащадків.
У 1921 р. в місті мешкало 41 097 осіб, з них 7243 греко-католиків, тобто українців, хоча незначна кількість українців могла бути і поміж римо-католиків.
На еліту за Польщі, як і за Австро-Угорщини, вибивалися найперше ті, хто був освічений та добре знався на законах. А це – адвокати, працівники суду, службовці.
[caption id="attachment_15690" align="alignnone" width="2717"]
Кооперативна крамниця «Гуцульщина». 1930-і рр.[/caption]
Найвагомішими здобутками українців Коломиї у 1919 – 1939 рр. були такі:
1921 р. – засновано Коломийську філію Музичного інституту ім. Лисенка у Львові.
1926 р. – відкрито 7-класову школу ім. Франка товариства «Рідна Школа».
1926 р. – у Народному домі відкрито Музей Гуцульщини, який з однієї кімнати згодом перетворився на всесвітньовідому мистецьку скарбницю.
1926 р. – створено Коломийський відділ «Маслосоюзу».
1926 р. – на чемпіонаті Коломиї з футболу, в якій взяли участь одна українська, дві польські і три єврейські команди, перемогла дружина копаного м’яча українського товариства «Сокіл».
1927 р. – засновано Коломийську філію Союзу українських купців і промисловців.
1927 р. – відбувся чемпіонат з великого тенісу поміж українців Галичини; у 1934 р. на такому чемпіонаті в Станиславові коломийці посіли всі перші місця, а наше місто відтоді називали столицею білого спорту.
1929 р. – створено, за ініціативи Василя Микитчука, видавничий комітет «Українська Загальна Енцикльопедія», який запланував видати першу, однойменну, українську енциклопедію (УЗЕ). Згодом вона побачила світ у Львові та стала загальнонаціональним явищем, а видання назвали «коломийською енциклопедією».
1930 р. – засновано Коломийську філію Українського Гіґієнічного Товариства.
1930 р. (?) – відкрито будинок Коломийського Окружного Союзу Кооператив.
1930-і рр. – побудовано церкву українських євангеликів з осідком євангелистського духівництва.
1932 р. – відкрито громадську амбулаторію Коломийської філії Українського Гіґієнічного Товариства. У ній безоплатно працювали місцеві лікарі-українці і євреї, які обстежували й лікували бідних українських громадян за мізерну оплату, а деякі аптеки продавали хворим ліки за зниженими цінами.
1932 р. – інженер-землемір Михайло Березовський відкрив приватне технічне бюро. Цей коломиєць з діда-прадіда став першим українським інженером-землеміром в Коломиї за всю її історію.
1933 р. – відродилося ремісниче товариство «Зоря».
1934 р. – відбулося перше свято товариства «Каменярі», в якому взяли участь осередки з різних повітів.
1934 р. – створено спортивне товариство «Довбуш».
1935 р. – побудовано і відкрито приміщення кооперативного банку «Покутський союз».
1935 р. – відбулося відзначення 10-річчя Українського євангельсько-реформованої церкви в Галичині, в якому взяли участь місцеві євангелики та гості з європейських країн і Канади.
1935 р. – відбувся велелюдний похорон відомого письменника й адвоката Андрія Чайковського.
1935 чи 1936 рр. – створено симфонічний оркестр при Коломийській філії Музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові, який, за словами С. Людкевича, був найсильнішим у Галичині.
1937 р. – відкрито «Підприємство будови інженера Дмитра Кузика» – перша фірма українця в Коломиї, яка виконувала плани й проекти житлових і промислових будинків та випалювала цеглу.
1937 р. – українець Омелян Юрчишин відкрив першу в Коломиї приватну автошколу, в якій вишколювали шоферів і мотоциклістів.
1938 р. – майже 15 тис. осіб взяло участь у відзначенні 950-річчя Хрещення Руси-України. Всі українські установи і заклади та приватні помешкання були замаєні синьо-жовтими прапорами, гірляндами, а на Народному домі встановили Тризуб. Це була коломийська найвелелюдніша подія міжвоєнного часу.
1938 р. – відбувся VI з’їзд українських музейників Галичини.
1938 р. – створено спортивне товариство «Луг».
У 1930-і коломийські українці мали: крамницю й гуртівню сільськогосподарського знадіб’я, насіння і штучних добрив «Покутський господар»; кооперативу для виробу і продажу м’ясної продукції «М’ясозбут»; кооперативу для закупівлі та збуту жіночих виробів і товарів «Жіночий базар»; кооперативу для закупівлі й продажу творів гуцульського мистецтва «Гуцульщина»; кооперативу для виробу меблів «Де-Ко»; збіжжям торгував І. Війтенко, харчівню тримав І. Баб’юк, друкарні провадили М. Бойчук і Н. Федів. Існували українські видавництва і книгарня. Впродовж 1921 – 1939 рр. виходило понад 55 газет і журналів з додатками. Переважна більшість з них існувала коротко. Однак довговічними були журнали Олени Кисілевської: «Жіноча доля» (1925-39) з додатком «Світ молоді» (1932-35), «Жіноча воля» (1932-39). Щоправда, їх фінансово підтримував син О. Кисілевської, який жив і працював за кордоном. Так само на закордонні кошти впродовж 1925 – 1939 рр. виходив орган Української Євангельської Реформованої церкви «Віра і Наука».
Микола САВЧУК
Далі буде...