ЧИТАЙ. ДИВИСЬ. СЛУХАЙ

logo

Цьогоріч виповнюється 145 років з часу створення у Коломиї гончарної школи. ФОТО

У 2021 році виповнюється 145 років з часу створення у Коломиї гончарної школи, учні якої прославили її та й загалом всю Галичину на багатьох виставках Європи та світу.
Коломийська школа була одним із найстаріших гончарних закладів Галичини та мала давню і непросту історію існування. Гончарна школа проіснувала майже 38 років і пройшла чотири етапи, обумовлені діяльністю керівників: Грегором Бехером, Тадеушем Сікорським, Валеріаном Крицінським та Александром (Олександром) Клімашевським, йдеться на сторінці Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.
Сьогодні мова піде про третього директора гончарної школи Валеріана Крицінського – художника, графіка, кераміста, публіциста та педагога – однієї з найпомітніших творчих особистостей Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Народився В. Крицінський у 1852 році у добропорядній, багатодітній сім’ї. Після навчання в реальних школах Тернополя і Львова В. Крицінський студіював у Краківській школі образотворчих мистецтв (1872 – 1875). Після закінчення працював художником у Технічно - промисловому музеї у Кракові.
З 1875 р. навчався у Відні, спочатку в Академії мистецтв, згодом – у Віденській художньо-промисловій та Архітектурній школах. Здійснював подорожі до Нюрнберга, Аугсбурга, Франкфурта-на-Майні, Зальцбурга, Праги, Коломиї. Від 1878 р. виставляв свої твори у Кракові та Відні. Вже в 1877 р. міністерство торгівлі Австро-Угорщини пропонувало В. Крицінському очолити Коломийську гончарну школу, але на той час він відмовився від цієї пропозиції, щоби не переривати навчання.
28-річний Валеріан Крицінський приїхав до Коломиї 1880 р. саме під час проведення у місті етнографічної виставки, з метою розпочати тут свою педагогічну діяльність. Під час оглядин етнографічної виставки мистець був захоплений багатством виробів домашніх промислів, особливо його зацікавили керамічні твори народного майстра з Косова Олекси Бахматюка, твори майстрів з Пістиня та коломийського майстра – Кароля Словіцького. З 1883 р. почав викладати малюнок в Коломийській гончарній школі, але її закрили у цьому ж році, так як відгуки про неї були не найкращими. З 1884 року став професором рисунку реальної гімназії.
В. Крицінський, маючи прекрасну професійну освіту і досвід на громадських засадах, почав плідно працювати над реорганізацією Коломийської гончарної школи, піддав нищівній критиці діяльність Грегора Бехера, її першого директора.
Він працював невтомно і методично. Завдання та роль гончарної школи бачив у поповненні малочисельних рядів гончарів і забезпеченні на промисловій основі розвитку художньої кераміки усіх жанрів: архітектурно-декоративної (кахлі, облицювальної плитки), ужиткової, декоративно-ужиткового посуду, скульптури тощо.
Високо оцінили діяльність В. Крицінського громадські діячі. Керівництво міста і гончарі, заохочені В. Крицінським, звернулися до Крайового Відділу з проханням про підтримку школи. З 1886 р., школа перейшла у відання Крайового галицького уряду, а 8 травня цього ж року її директором призначають В. Крицінського. Цією школою він керував упродовж 1886–1890 років.
Діяльність керівника закладу була надзвичайно продуктивною. Кожну найдрібнішу нагоду він використовував для того, щоб не тільки поставити школу на належний рівень, але й зробити для неї відповідну славу та розголос. Його діяльність на ниві гончарного промислу та твори учнів Коломийської гончарної школи відзначали на всіх великих виставках Галичини, а також на міжнародних: у містах Пешт (1885), Краків (1887), Відень (1890).
Керівник звертав увагу, як на професійну діяльність учнів, так і на їхній загальноосвітній рівень. Спрямував діяльність школи на розробку методики виготовлення виробів, яка б базувалась на традиційному гончарстві і розвивала мистецтво та гончарний промисел Галичини. В. Крицінський сам навчав учнів малюнку від руки та з використанням інструментів, вчив розписувати посуд різними керамічними стилями. Сам знаходив і залучав до викладання у школі кращих викладачів.
У хімічних лабораторіях Коломийської гончарної школи велися дослідження щодо покращення технічних аспектів виготовлення керамічних зразків. Після року керівництва закладом Крицінського, у 1887 р., школа за державні кошти взяла участь у Крайовій виставці у Кракові. Виставлені на ній експонати були різних стилів: як чисто народні, так і копії світових зразків, хоча й зроблені з місцевої глини. Ці вироби сподобалися навіть найбільш вибагливим відвідувачам.
Керівники, організатори та журі виставки переконалися у доцільності створення державної гончарної школи у Коломиї. Її нагородили срібною медаллю. В. Крицінський був нагороджений відразу трьома медалями: за методику ведення шкільного навчання, за вмілу стилізацію орнаментального розпису та вміле керівництво закладом.
У школі Крицінський розширив навчальний план – було введено кахлярство. Він сам проектував різні форми печей: розписаних і пластичних, створював масу і поливу для кахель. Печі користувалися великим попитом та були досить доступними.
Одночасно з кахлярством у школі впровадили новий екстер’єрний архітектурний декор, який отримав назву «архітектурна поліхромія». Такий архітектурний декор підкреслював обрамлення вікон, фронтонів, балюстрад.
Наступним нововведенням керівника до навчального плану було виробництво дахівок вручну, дренажних та каналових труб, форм для виробництва вжиткового посуду та позолота по глині.
З ініціативи Крицінського при гончарній школі було створено Музей історії кераміки, в якому було зібрано вироби місцевих майстрів, учнівські роботи, різноманітні проекти, збірка орнаментальних мотивів.
Валеріан Крицінський подарував м. Коломиї твори образотворчого мистецтва, які могли б увійти в скарбницю світової історії, але, на жаль, через різні політичні суперечності, так не сталося. У 1885 і 1892 рр. В. Крицінський при допомозі коломиян, викладачів малюнку гончарної школи виконали фігурно-орнаментальні стінописи церкви Св. Михайла, на яких було зображено Ісуса Христа, благословляючого св. Ольгу, св. Кирила та Мефодія, чотирьох Євангелістів під склепінням купола, хор ангелів. Все це було ґрунтовно перемальовано після 1946 р. У 1894 – 1896 рр. В. Крицінський за власними проектами приступив до виконання настінних декорацій фойє, театрального і бального залів колишнього будинку ощадної каси (тепер будинок міського відділу культури „Народний дім”). Розписи представляли різноманітні сцени: оркестр, персоніфікація пори року „весна”, портрети композиторів – Миколи Лисенка, Яна Непомуцена Камінського та Станіслава Монюшки. У театральному залі розміщувався портрет композитора Александра Фредри з авторським підписом „В.К.1894”.
До найкращих архітектурних пам’яток м. Коломиї кін. ХІХ – поч. ХХ ст., де основною темою декоративного оздоблення споруд виступають керамічні композиції у вигляді фризів роботи В. Крицінського чи зроблені по його ескізах: молодіжний центр (вул. С. Петлюри, 11), будинок старої пошти (просп. В. Чорновола, 49), будинок житлово-торгового призначення (вул. Мазепи, 10), та арочне підкреслення вхідних дверей будинку колишньої Коломийської гончарної школи (вул. М. Верещинського, 59), імовірно, житловий будинок (вул. А. Чайковського, 35).
Крім архівної згадки про настінні розписи церкви Св. Михайла та колишньої ощадної каси, збереглися листівки, на яких мистцем відтворено коломийські ярмарки. У Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття зберігається грамота загальних зборів товариства „Шкільна поміч у Коломиї” від 31 січня 1895 р., якою був нагороджений Др. Теофіл Дембіцький з малюнком В. Крицінського та репродукція його графічної роботи, на якій зображено дерев’яну синагогу в Яблунові.
 
Велику частину творчої спадщини В. Крицінського складають проекти декору килимів, тканин, кераміки, книжкова ілюстрація, ужиткова графіка дипломів, адресних книг, плакати, широкий асортимент керамічних виробів для Коломийської гончарної школи.
З невідомих причин його імені не подано в жодному з існуючих словників мистців України та мистецтвознавчих виданнях. Але серед різних інформативних матеріалів про художника, які з’являлися в різних часописах кінця ХІХ ст., особливу увагу слід приділити статті Богдана Мардиросєвича „Школа гончарна у Коломиї”, яка була опублікована в журналі „Світ” 1891 року.
Після більш, як столітнього забуття імені Крицінського, у 2005 році вийшло наукове видання „З Коломиєю у серці” (творчість художників у поштовій листівці), упорядниками якого були директор Коломийського педагогічного коледжу Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, засновник серії „Українське мистецтво у старій листівці” В. Ковтун та київський філокартист С. Полегенький. У цьому альбомі представлено творчість художників, мистецька і життєва доля яких пов’язана з Коломиєю, до яких відносився й В. Крицінський. Матеріали про них подані кандидатом філологічних наук, доцентом кафедри гуманітарних дисциплін Коломийського інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника М. Васильчуком.
Особистість Валеріана Крицінського, безперечно, заслуговує великої поваги і вшанування. Хоча Валеріан Крицінський не нележав до корінних коломиян, але він був справжнім громадянином тієї держави і того часу, в якому жив.
Романна Баран
Наталія Олійник
Підписуйтесь на нас у FacebookТelegram та Instagram, щоб отримувати перевірені й оперативні новини.